Аналіз особливостей політики комуністичного режиму, спрямованої на використання процесу рееміграції української зарубіжної громадськості для досягнення комплексу зовнішньо– та внутрішньополітичних завдань. Недоліки у діяльності іммігрантських господарств.
Аннотация к работе
Товариства технічної допомоги та рееміграція зарубіжної української громадськості у політиці комуністичного режиму (1921-1925 рр.)Перспектива розбудови громадянського суспільства в Україні вимагає ґрунтовного вивчення історії взаємин громадськості та політичних і державних інституцій на території нашої держави. Лише коли Радянській Росії вдасться відновити своє господарство, вона буде здатна як допомогти пролетарським державами Заходу в майбутньому, так і захистити їх від придушення американським капіталом»[9,42]. Члени чергової рееммігрантської комуни, у своєму зверненні до емігрантів в Америці наголошували: «Ми хочемо довести буржуазії, що ми можемо будувати нове життя на комуністичних основах, що серед нас не буде місця тим, хто живе чужою працею» [10,237-238]. Наприклад у звіті «Постійної комісії з промислової імміграції та рееміграції» Ради праці та оборони про результати діяльності у 1923-1925 роках (датований 28 серпня 1925 року) визнавалось, що головним фактором, який викликав хвилю імміграційних та рееміграційних симпатій були соціально-економічні проблеми, зумовлені післявоєнною депресією на Заході, і насамперед у групі тих країн, де вихід із кризи відбувався повільніше від решти [4,66]. ТТДРР було розгорнуто широку агітаційну кампанію в процесі якої намагалися задіяти не лише соціально-політичні, але й морально-психологічні мотиви рееміграції офіційний Вісник ТТДРР у своєму черговому номері відзначав, що «будь-який свідомий робітник і селянин, який бажає із задухи фабричних міст повернутися до землеробського способу життя, будь-хто, кому дорога та близька думка про повернення на батьківщину може здійснити її» [8,66].