Автономія як політико-територіальна одиниця, її правовий статус та законодавча база створення. Види автономій та їх географічне поширення. Поняття та ознаки конфедерації та інших видів товариств та співдружностей. Виборчі системи в зарубіжних країнах.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Державне право зарубіжних країн» м. Дніпропетровськ, 2008 рік План 1. Конфедерації, співдружності, інші політико-територіальні утворення 1.1 Конфедерація: поняття і основні ознаки 1.2 Інші види союзів і співтовариств зарубіжних країн в сучасному інтеграційному процесі 2. Виборчі системи в зарубіжних країнах 3. Законодавча влада в США 1. Конфедерації, співдружності, інші політико-територіальні утворення У конституційному праві під автономією (від греч. autonomia - самоврядування) розуміють особливі політико-територіальні одиниці, що володіють певним ступенем самостійності, створені з урахуванням національного складу, культури, традицій, побуту населення, що проживає в них. Політична автономія означає надання окремій частині держави, населеній переважно представниками якої-небудь національної меншини, широкому ступеню самостійності і певних атрибутів державності. До політичної автономії можна віднести Гренландію і острови Фарерськие у складі Данії, Аландські острови у складі Фінляндії. Статус автономій регламентується в VI розділі III розділу Конституції КНР 1982 р., а також в Законі про національну районну автономію і Положення про кожен вид автономій, що приймаються самими автономними утвореннями. Згідно Конституції КНР 1982 р., «в числі голів або заступників голів постійних комітетів зборів народних представників автономних районів, автономних округів і автономних повітів повинні бути представники тих національностей, які здійснюють національну автономію». Особливий розмах «автономізація» отримала в Італії і в Іспанії. Проблема національно-культурної автономії стала вельми актуальною для російського етносу після розпаду Радянського Союзу, коли майже чверть етнічних росіян опинилися за межами держави або в чужій для них этнокультурной середовищу. Шведська народна асамблея діє у Фінляндії. Декілька пізніше, в 1970 р., виборці отримали право обирати одного делегата з правом дорадчого голосу в палату представників Конгресу США. Визначення конфедерації, запропоноване М.Ф. Чудако-вим, як «постійний союз незалежних держав, обєднаних якоюсь загальною метою або завданням», достатньо спірно. На думку A.M. Осаве-люка: «Європейський союз несе в собі риси не тільки конфедеративні, але навіть вже і федеральні, оскільки деякі акти органів Союзу мають пряму дію на територіях государств-членов» 1. М.Ф. На думку Ю.А. Тихомірова, увязнений в квітні 1996 р. Договір про утворення Співтовариства Росії і Білорусії (у 1997 р. перетворено в Союз) «дає ілюстрацію різновиду розвиненішої конфедерации». Незначні елементи конституційно-правового регулювання має Британська Співдружність, властиві вони і Європейському союзу, а також, але в меншому обємі, СНД і Співдружності чотирьох держав - Білорусії, Казахстану, Киргизії і Росії. Угода була ратифікована Верховними Радами Росії, України і Білорусі в грудні 1991 р. Одночасно був денонсований Договір 1922 р. про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.