Комплексна характеристика етапів еволюції політичного режиму тоталітарної держави (на прикладі СРСР, нацистської Німеччини і фашистської Італії та їх порівняння). Визначення залежності її зовнішньої політики від внутрішнього суспільно-економічного ладу.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукТоталітарна держава: еволюція політичних режимів у міжнародному контексті. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Розглянуто процес формування теорій тоталітаризму в західній та вітчизняній політології, проаналізовано класичні наукові концепції цього феномену.Побудова стабільного і певного майбутнього видається абсолютно неможливою, якщо проігнорувати одну з ключових проблем минулого, тож, незважаючи на поступове віддалення від політичних катастроф ХХ століття, інтерес у суспільстві до тоталітаризму не просто не падає, але й постійно зростає, наукові дискусії не лише не вгамовуються, але й загострюються і поглиблюються, отримуючи з кожним наступним поколінням новий зміст та різноманітні відтінки, що особливо актуально звучать при підведенні підсумків минулого, вирішенні проблем сучасності та окресленні перспектив майбутнього. Ця робота виступає не тільки чистою науковою рефлексією певного історичного періоду або суспільного явища у фаховій академічній сфері, але й служить політичному переосмисленню суспільного буття та сприяє самовизначенню соціуму, тому суто теоретичні наукові диспути неминуче перетворюються на арену гострого ідеологічного протиборства представників різних політичних сил, що зумовлює постійно високий інтерес до вивчення тоталітаризму як в цілому, так і в рамках розвитку деяких його тенденцій зокрема. Необхідність проведення демократичних перетворень, лібералізації та емансипації політичного життя соціуму, модернізації країни і створення механізмів громадянського суспільства потребує від нас теоретичного осмислення сутності тоталітарного феномену, критичного аналізу його еволюції та внутрішньої логіки життєдіяльності, опрацювання і узагальнення як позитивного, так і негативного досвіду трансформації інших посттоталітарних держав. Безпомилковим показником актуальності вивчення проблеми тоталітаризму може слугувати та величезна кількість праць, що були присвячені цьому питанню за останні півстоліття, адже для суспільно-гуманітарних дисциплін не існує більш вагомого і переконливого доказу важливості певної теми для суспільства, ніж велика суперечка навколо неї. Надії і сподівання на загальну демократизацію міжнародної спільноти після історичної перемоги “Заходу” в боротьбі з “тоталітаризмом” знайшли своє яскраве відображення наприкінці 80 - початку 90-х років в роботах С.Основні положення виглядають так: В сучасній політології не існує єдиної загальноприйнятої наукової теорії тоталітаризму, причому, незважаючи на довготривалу розробку цієї проблеми, дослідникам не вдалось навіть чітко визначитись з предметом дискусії, тож діаметрально протилежні відповіді на принципові питання щодо формоутворюючих і сутнісних рис призвели до антагоністичних розходжень у поглядах на це складне явище в суспільно-політичному житті соціуму - від повного заперечення самого факту його існування до надання всюдисущого універсального позачасового характеру. Нагальні потреби боротьби з радянською комуністичною експансією вкрай негативно позначились на науковій цінності і якості значної частини досліджень, перетворивши їх на стереотипні збірки міфів і пропагандистських штампів, одноманітних звинувачень і нудних прокльонів, що зумовило перманентну кризу концепції тоталітаризму та її характеристику “швидше як метафори, ніж чіткої наукової теорії” та “додатку до холодної війни”. Прихильники першої точки зору наполягали, що тоталітаризм являє собою незмінну застиглу суспільну систему і відкидали можливість її трансформації, оскільки для цього, на їх думку, сама структура політичної системи має передбачати можливість зміни політичних інституцій соціуму в межах цих самих інститутів, а сутність тоталітаризму як раз і полягає у відсутності подібних механізмів. Аналізуючи історичний розвиток Радянського Союзу, фашистської Італії та нацистської Німеччини, за критеріями типу політичного режиму і правлячої еліти можна визначити такі основні періоди еволюції тоталітарної держави, що відзначаються певними політичними, соціальними, економічними та культурними особливостями: 1) Тоталітарна революція. Маючи на меті за будь-яку ціну утримати владу і здійснити масштабні революційні (в сенсі докорінного перевлаштування світу) зміни у внутрішньому і зовнішньополітичному житті країни, новий уряд розпочинає розбудову тоталітарної моделі держави та встановлює диктаторський режим, знищуючи всі інші ворожі, нейтральні і навіть дружні організації як політичного, так і неполітичного характеру.