Історична характеристика основних етапів формування тоталітарної парадигми в західній і вітчизняній політичній науці. Класичні концепції феномену тоталітарної держави. Сучасна ідеологічна компрометація тоталітаризму і політика силової конфронтації.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник: кандидат історичних наук, професор Трубайчук Анатолій Фотійович, Національний Педагогічний Університет імені М.П. Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Бебик Валерій Михайлович, ректор Міжрегіональної академії управління персоналом кандидат історичних наук, доцент Полохало Володимир Іванович, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Провідна установа: Національний інститут стратегічних досліджень Захист відбудеться “12 ”_вересня__ 2001 р. о _15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030 м.В наш час прискіплива увага до суспільно-політичних структур, ідеологічних доктрин та державних інституцій Радянського Союзу, нацистської Німеччини і фашистської Італії викликана загальним усвідомленням важливості дослідження тоталітарного феномену, адже, дещо перефразуючи Б.Муссоліні, можна впевнено стверджувати, що ніхто не зможе осягнути і правильно зрозуміти історію ХХ століття, якщо не візьме до уваги це складне явище. Побудова стабільного і певного майбутнього видається абсолютно неможливою, якщо проігнорувати одну з ключових проблем минулого, тож, незважаючи на поступове віддалення від політичних катастроф ХХ століття, інтерес у суспільстві до тоталітаризму не просто не падає, але й постійно зростає, наукові дискусії не лише не вгамовуються, але й загострюються і поглиблюються, отримуючи з кожним наступним поколінням новий зміст та різноманітні відтінки, що особливо актуально звучать при підведенні підсумків минулого, вирішенні проблем сучасності та окресленні перспектив майбутнього. Ця робота виступає не тільки чистою науковою рефлексією певного історичного періоду або суспільного явища у фаховій академічній сфері, але й служить політичному переосмисленню суспільного буття та сприяє самовизначенню соціуму, тому суто теоретичні наукові диспути неминуче перетворюються на арену гострого ідеологічного протиборства представників різних політичних сил, що зумовлює постійно високий інтерес до вивчення тоталітаризму як в цілому, так і в рамках розвитку деяких його тенденцій зокрема. Безпомилковим показником актуальності вивчення проблеми тоталітаризму може слугувати та величезна кількість праць, що були присвячені цьому питанню за останні півстоліття, адже для суспільно-гуманітарних дисциплін не існує більш вагомого і переконливого доказу важливості певної теми для суспільства, ніж велика суперечка навколо неї. Надії і сподівання на загальну демократизацію міжнародної спільноти після історичної перемоги “Заходу” в боротьбі з “тоталітаризмом” знайшли своє яскраве відображення наприкінці 80 - початку 90-х років в роботах С.Основні положення виглядають так: В сучасній політології не існує єдиної загальноприйнятої наукової теорії тоталітаризму, причому, незважаючи на довготривалу розробку цієї проблеми, дослідникам не вдалось навіть чітко визначитись з предметом дискусії, тож діаметрально протилежні відповіді на принципові питання щодо формоутворюючих і сутнісних рис призвели до антагоністичних розходжень у поглядах на це складне явище в суспільно-політичному житті соціуму - від повного заперечення самого факту його існування до надання всюдисущого універсального позачасового характеру. Нагальні потреби боротьби з радянською комуністичною експансією вкрай негативно позначились на науковій цінності і якості значної частини досліджень, перетворивши їх на стереотипні збірки міфів і пропагандистських штампів, одноманітних звинувачень і нудних прокльонів, що зумовило перманентну кризу концепції тоталітаризму та її характеристику “швидше як метафори, ніж чіткої наукової теорії” та “додатку до холодної війни”. Не заперечуючи важливу роль ідеології у функціонуванні механізмів тоталітарної держави, все ж необхідно відкинути псевдофілософську метафізику у вивченні тоталітарного феномену, коли мертва теоретична схема постає як самоцінна “річ у собі” і для себе, адже, як стверджував ще К.Маркс, суспільство треба характеризувати на підставі того, що воно собою являє, а не на що претендує, тож безглуздо визначати його через мету, яку воно переслідує, а не через режими, що воно породило. Аналізуючи історичний розвиток Радянського Союзу, фашистської Італії та нацистської Німеччини, за критеріями типу політичного режиму і правлячої еліти можна визначити такі основні періоди еволюції тоталітарної держави, що відзначаються певними політичними, соціальними, економічними та культурними особливостями: 1) Тоталітарна революція.