Поняття та види торгівлі людьми за законодавством України. Кримінально-правова характеристика порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Визначення відповідальності та іі відображення в Кримінальному кодексі.
Аннотация к работе
Курсова роботаДослідження охоплює юридичний аналіз складу злочину «торгівля людьми» (поняття злочину та його суспільна небезпека, обєктивна та субєктивна сторона цього злочину), кваліфікуючі ознаки складу цього злочину, а також проблему відмежування складу цього злочину від суміжних. Говорячи про організацію боротьби з торгівлею людьми, перш за все необхідно зазначити, що майже кожна країна має в своєму кримінальному законодавстві юридичні норми, у відповідності з якими настає кримінальна відповідальність за торгівлю людьми. Обєктом дослідження є чинне законодавство України, зокрема та його частина, яка регламентує низку заходів кримінально-правового впливу, що відносяться до проблеми кваліфікації та аналізу злочину «торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» та окремі міжнародні документи, як міжнародна «Конвенція про заборону торгівлі жінками» 1933 р., «Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією простітуції третімі персонами» 1949 р. та інші. Подальша законотворча діяльність по боротьбі з торгівлею людьми втілилась у Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 року. Цінність його полягає в тому, що він містить визначення терміну «торгівля людьми», заходи щодо захисту жертв торгівлі людьми, їх реабілітації, попередження, співробітництво (обмін інформацією і підготовка кадрів) та інші міри, що їх застосовують держави-учасниці для боротьби з цим злочином [1].Аналіз норм міжнародного права дозволяє стверджувати, що міжнародна громадськість вживає заходів проти торгівлі людьми. Проте, хоча норми законодавства і змінюються, відповідно до сучасних умов і ситуацій на ринку «живого товару», транснаціональна злочинність постійно знаходить все нові й нові шляхи і способи вчинення цього злочину. І, незважаючи на розмаїття нормативно-правових актів, покликаних боротися з торгівлею людьми, ситуація у цій сфері продовжує погіршуватися. Стаття 47 Основ законодавства України про охорону здоровя встановлює, що трансплантація допускається, якщо інші методи підтримки життя, відновлення здоровя не дають бажаних результатів, і заподіяна при цьому шкода донору менша, ніж та, яка загрожує реципієнту. 149 дає змогу дійти висновку, що з обєктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: 1) продаж людини; 2) інша сплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, повязаної Із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.