Історія становлення та розвитку торфозаготівлі як місцевого промислу Волині у 40–50-ті роки XX ст. Дані про основні родовища торфу в Україні, географія їх концентрації, сфери застосування. Обґрунтування сучасної потреби відродження даної галузі.
Аннотация к работе
Торфяний промисел Волині: повоєнний розвиток та сучасний стан галузіЗапозичивши досвід європейських країн та створивши належні умови для інвестиційної активності торфяної галузі, багаті цим місцевим промислом регіони могли б вирішити проблему теплозабезпечення шляхом часткової заміни газу торфом. До середини б0-х років минулого століття торф використовувався як паливо для електростанцій, цукрових і спиртових заводів, шкіл, лікарень та частково населення. вугільна промисловість Волині знаходилася лише на етапі становлення, основний паливний баланс області складала місцева сировина - ліс і, зокрема, торф. Згідно даних кадастру торфородовищ Українського Науково-дослідного інституту палива, в області нараховувалося 32 торфяники, загальною площею 14,1 тис. га і запасами повітряно - сухого торфу 52,4 млн. тонн [4, арк. Недостатні 130 - 155 тис. т. торфу потрібно було покривати за рахунок дров, запаси яких з кожним роком зменшувались, а також за рахунок завозу донецького вугілля й частини торфу із Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Львівської областей.