Характеристика типових особливостей авторських літературних топонімів, аналіз їх виражальних можливостей та сатиричного потенціалу. Семантико-стилістична авторських топонімів В. Даниленка, їх роль у оригінальній композиції твору "Газелі бідного Ремзі".
Аннотация к работе
Топоніми в сатиричному романі Володимира Даниленка «Газелі бідного Ремзі»Топоніми посідають друге місце після антропонімів у ономастичному просторі художнього тексту й виконують низку стилістичних функцій. Учені-ономасти досліджують питання доцільності введення географічних назв до мовленнєвої палітри художніх текстів, умови перетворення топонімів на дієвий поетичний прийом у віддзеркаленні національної мовно-художньої картини світу, вплив онімної лексики на особливості авторського стилю. На нашу думку, географічні назви у творах сатирично-гумористичного спрямування не лише визначають просторову картину художнього тексту, а й є експресивно та стилістично насиченими й виражають індивідуальний авторський стиль. Основу топонімікону становлять авторські літературні топоніми, зокрема літературні хороніми - Гюлістан, Західні Курилівці, Євроосоюз; ойконіми - Шпендівка, Бандюгівка, Малі Кліщі, Попільня, Велика Вольниця, Мокляки; урбаноніми - Куряча вулиця, уліца Міра та гідроніми - море Криз, озеро Снів, море Холоду, море Достатку, затока Роси, які вжиті з неприхованою сатиричною метою. Наприклад, мандруючи до Львова, який Ремзі називає Західними Курилівцями, Ремзі спостерігає, що «В Західних Курилівцях всі полюбляють політику, бо стіни в кавярні «Ноїв ковчег», де ми обідали, були обклеєні газетами, і це було зроблено до ладу, ніби так і має бути».