Проблема розмежування понять "легенда" і "переказ". Характерні особливості топонімічної прози. Класифікація жанрових різновидів легенд і переказів. Історія збирання усної народної творчості. Сюжетно-тематичний огляд легенд і переказів сіл Кореччини.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Рівненська Мала академія наук учнівської молоді Копитівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Топонімічні легенди і перекази сіл Кореччини Науково-дослідницька робота учня 10 класу Копитівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Палядніка Василя Сергійовича, кандидата у дійсні члени МАН Науковий керівник: учитель Ярмолюк Ольга Григорівна, спеціаліст ІІ категорії. Проблема розмежування понять «легенда» і «переказ» 2. Часи, коли вивчення творів народної словесності вважалося справою, якою не повинна займатись освічена людина, минули давно. Борис Грінченко, зокрема, упорядкував покажчик «Літератури українського фольклору», автор якого був далекий від думки про вичерпність своєї праці. У ній активно працювали фольклористи Ф.Колесса, А.Лобода, Г.Танцюра, Н.Присяжнюк та ін. Саме від вивчення і поширення фольклорних творів починається прилучення до словесного мистецтва, здійснюються перші кроки на шляху до літературної освіти. Питанням дослідження топонімічної прози в Корецькому районі не займався до нас ніхто, матеріали про історії сіл знаходяться у фондах публічно-шкільних бібліотек, вони не систематизовані , не зібрані в якусь одну працю. Предметом нашого наукового дослідження є топонімічні легенди і перекази, що побутують у селах Корецького району, пов’язані з назвами сіл, річок, ставків, криниць, лісів, вулиць, доріг. У підручнику Лановик М.Б. та Лановик З.Б. «Українська усна народна творчість» вказано, що класифікувати легенди і перекази можна за двома принципами: 1)хронологічним; 2)тематичним. К.В.Чистов у класифікації неказкової прози вважав за необхідне звернути увагу на системний критерій: 1) за ознакою часу; 2) за локальною ознакою; 3) за наявністю чи відсутністю надприродних персонажів; 4) за ставленням оповідача до подій, що лежать в основі твору. Ця річка певний час була прикордонною, і тому місцеві князі, щоб уникнути небезпеки, почали будувати сторожові вежі і селити коло них сторожів. Жителі навколишніх сіл, розбираючи руїни та ховаючи вбитих людей, помітили дивну закономірність: усі вони лежали лицем донизу, тобто головами ниць. Це назви сіл Копитів і Топча. Як свідчать перекази, саме тут був викуваний іменний меч для Б.Хмельницького. Одна - у дворі лісничого, адже тут колись знаходилось і саме лісництво, і покої лісничого; інша - майже навпроти, біля покоїв гайових, ними були у той час брати-поляки Карасєвичі. Так само, за переказами, в лісі, поблизу Копитова також є захоронений скарб, якого грабіжники заховали від польської поліції.