Виявлення топологічних параметрів та властивостей простору самореалізації особистості. Розробка моделі екзистенціальної самоідентифікації індивідуума. Аналіз топологічної структури світу повсякденного буття як простору самоактуалізації екзистенції.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В. Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРоботу виконано в Національному аерокосмічному університеті імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Лозовой Віктор Олексійович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри культурології кандидат філософських наук, доцент Пальм Наталія Дмитрівна, Харківський національний економічний університет, доцент кафедри філософії та політології Захист відбудеться «24» жовтня 2011 року о 17:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В. Н.Актуальність теми дисертації зумовлена тим, що в умовах соціокультурних трансформацій, в умовах полісемантики культури, зрушеннях в аксіосфері суспільства, зміні уявлень про засади людської ідентичності тощо, традиційні форми самореалізації особистості вимагають критичного перегляду. В полі уваги опиняються процеси та механізми вибору, процеси самоідентифікації особистості, механізми вираження себе та побудова карти розвитку на перспективу не тільки для окремої людини, а й для всього людства. по-друге, необхідністю пошуку таких засад та технологій самореалізації особистості, які дали б можливість реалізувати цілісність особистості в умовах невизначеності, нестабільності, соціальної аномії тощо. Підходи до розгляду проблеми самореалізації особистості в філософії та в інших соціогуманітарних науках змінюються в залежності від зміни уявлень про природу та сутність людини, але, на відміну від других, в контексті філософського знання проблема самореалізації найтісніше повязана із проблемою людської сутності, проблемою самопізнання. Гегеля В історично-часовому та в концептуальному зрізах між цими філософами можна розмістити безліч інших, хто так чи інакше зробив внесок у становлення есенціальної парадигми самореалізації, сутність якої зводиться переважно до визначення особистості через її родову сутність, визнання розумності та соціальності основними родовими характеристиками й, відповідно, визнання соціального аспекту самореалізації провідним.Проблему самореалізації особистості досліджено в контексті пошуку тієї самості, що прагне самореалізації. «Ґенеза філософських уявлень про самореалізацію особистості в розрізі есенціальної та екзистенціальної парадигм» розглянуто особливості зазначених парадигм та уявлення в їх межах про сутність людини та задачі її самореалізації. Аналізуються такі адаптаційні моделі самореалізації, як людина-бренд, людина-автопроект, людина кочівник, сталкер, навігатор тощо, які сформувалися в умовах відсутності сталих орієнтирів для саморозвитку, самореалізації, відсутності сталих засад для самоідентифікації. Зокрема, саме в екзистенціальній філософії проблема антропологічної границі поставлена радикально, адже на цій границі людину очікує «велика» смерть - смерть як особистості взагалі через відсутність усвідомлення факту власної конечності та неминучості переходу у небуття, що докорінно змінює життя, відкриваючи, власне, його екзистенціальний вимір. Виділено два центри свідомості, що задають топологію простору самореалізації особистості екзистенцію та трансцендентне Его, яке в оціночному плані набуває хибності, а в логіці розгортання топологічної структури простору самореалізації - є необхідною формою, що забезпечує подальшу можливість існування екзистенції в світі повсякденності.Топологічна рефлексія як методологічне підґрунтя даної роботи дала змогу реалізувати новий підхід до проблеми самореалізації особистості. Аналіз ґенези філософських уявлень про самореалізацію особистості в розрізі есенціальної та екзистенціальної парадигм показав, що саме екзистенціально-антропологічний вимір простору самореалізації особистості дає можливим виявити топологію останнього. За допомогою аналогій та зіставлень розкрито механізм апроксимації концепту топології в філософсько-антропологічний дискурс, увязано основні поняття топології як то точка нерухомості, простір, границя простору тощо із філософсько-антропологічними поняттями ідентичності, структурою Я особистості та його формами. В ході дослідження виявлено топологічні параметри та властивості власне простору самореалізації особистості. В ході аналізу топологічного зрізу світу повсякденного буття, у якому відбувається самоактуалізація особистісних сил, виявлено наявність в цьому просторі аплікати - умовної вісі, що задає напрямок самореалізації особистості, дозволяє впорядкувати численні форми самореалізації особистості, її сутнісні ознаки та якісно оцінювати рух в цьому просторі.