Історичні особливості формування толерантності та перетворення її на універсальну цінність. Особливості поняття в інтелектуальних дискусіях, наукових теоріях та інтерпретація в політичних практиках. Роль інтолерантності в політичній культурі України.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗахист відбудеться “16” листопада 2007 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. У дисертації здійснено комплексний політологічний аналіз толерантності як цінності й чинника політичної культури. Визначено місце толерантності в політичний культурі демократичних політичних систем порівняно з тоталітарними та особливості її трансформації у перехідний період. На основе опыта западных государств проанализированы особенности реализации наиболее распространенной в мире политики согласования расовых, национальных и культурных отличий на территории одного государства - мультикультурализма как политики, которая основана на принципе толерантности.Без загрози зникнення відмінностей між спільнотами у світі не виникало б ірраціональної тенденції захисту власного етносу, культури, релігії, що породжує загострення міжетнічної, міжконфесійної напруги, а відтак спричиняється до конфліктів, терористичних актів, виявів ксенофобії. Цій боротьбі протилежностей у розвитку цивілізації може протистояти така універсальна цінність, як толерантність. Зазвичай впровадження толерантності в межах окремо взятої самобутньої культури наштовхується на дилему - чи можлива адаптація універсальних цінностей, в тому числі толерантності, до кожної окремо взятої культури, чи не зруйнує навіть мінімальна адаптація універсальних цінностей внутрішньої цілісності цієї культури. Ті культури й релігії, в яких основні цінності суперечать універсальним та апріорі виключають саме функціонування толерантності, змушені змінюватися та втрачати риси самобутності, які суперечать мирному співіснуванню з іншими культурами. Високий рівень толерантності до “чужого” був запорукою виживання, тоді як більшість інших культур утверджували себе у боротьбі з “чужими”.Дисертантом виявлено, що переважна більшість дослідників вважають толерантність саме тією цінністю, яка повинна стати певним нормативним медіатором, обовязковим посередником у взаємодії національної культури, з одного боку, з викликами глобального світу - з іншого. Толерантність передбачає певне вростання у самобутню культуру базових універсальних цінностей, без яких неможливе неконфліктне співіснування культур, етносів, націй, релігій. У роботі автор, поставивши питання, чи не зруйнує навіть мінімальна адаптація універсальних цінностей внутрішньої цілісності цієї культури, чи може кожна культура адаптувати універсальні цінності у систему своїх цінностей, не змінивши її суті, дає на них відповіді. Якщо йти цим більш затратним, з точки зору економії часу, але набагато ефективнішим шляхом, будь-який успішний проект формування толерантності має розпочинатися з вивчення особливостей конкретної культури, обґрунтування її застосування саме за допомогою символіки та цінностей цієї культури і завершуватися вкоріненням толерантності в ній. Адже трансформація ідеї толерантності в практичному сенсі найчастіше перетворювалася на реальну політичну боротьбу навколо проблеми меж толерантності й відповідно навколо проблеми залучення до поля дії толерантності тих, кого раніше з нього виключили.