Аналіз різних точок зору на поняття "толерантність". Проблеми соціалізації особистості у підлітковому віці. Значення толерантності для розвитку морально-етичного аспекту поведінки підлітка. Інструменти розвитку толерантності у підлітковому віці.
Аннотация к работе
Прикарпатський національний університет імені Василя СтефаникаЯк й інші моральні якості, толерантність є не вродженою, а набутою якістю й потребує динамічного розвитку, інтенсивного стимулювання та корекції. Особливу увагу необхідно приділяти розвитку та формуванню толерантності як відповідної якості в підростаючої особистості, зокрема в підлітків, оскільки цей період є найбільш сензитивним у психосоціальному розвитку особистості й найбільш конструктивним для формування та розвитку такої якості. Також недостатньо вивченим залишається віковий контекст виховання толерантності як такий, що є найбільш сензитивним до безпосереднього впливу щодо розвитку та виховання толерантності. Сьогодні як надзвичайно складний і багатоаспектний феномен толерантність є обєктом і предметом дослідження багатьох сфер наукового знання: філософії, політології, соціології, історії, етнографії, психології та інших суспільних дисциплін, що, у свою чергу, дає нам можливість змістовніше розглянути це багатогранне явище і зрозуміти його місце в системі знань про людину. Растатуєвої виділені стратегії, які відображають основний зміст концепту толерантності, виходячи з основних сфер застосування цього поняття, а саме: 1) толерантність як психічна властивість особистості (терпимість, розуміння, воля, вихованість); 2) толерантність як спосіб поведінки; 3) толерантність як принципи поведінки (обов’язок, моральна потреба, норма, умова стабільності); 4) толерантність у ціннісному етико-естетичному ключі (як цінність, гармонія, мистецтво, культура, міфи); 5) толерантність як життя, здоров’я, розвиток, еволюція [15].Підсумовуючи, зазначимо, що толерантність є надзвичайно складним і багатоаспектним феноменом, що являє собою моральну якість особистості, в основі якої лежать знання етико-моральних норм і загальнолюдських цінностей і вміння використовувати їх у різних видах діяльності; це свого роду моральний імператив, який складається із сукупності установок на діалог, розуміння, прийняття «іншого» та міжособистісної взаємодії, що є одним із основних компонентів моральної поведінки особистості. Тільки моральна активність особистості характеризуватиме вищий рівень вияву її толерантності. Тільки толерантна особистість буде більш здатна до стійких виявів моральної поведінки, відповідально ставитися під час прийняття моральних рішень, відкрито виявляти свою життєву позицію.