Гумат амонію як забруднювач атмосферного повітря, здоров"я населення в районах розташування підприємств з виробництва даної речовини. Розробка основних напрямків профілактичних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища та повітряного басейну.
Аннотация к работе
ГОРЬКОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ТОКСИКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ГУМАТУ АМОНІЮ ЯК ЗАБРУДНЮВАЧА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬРобота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Єрмаченко Олександр Борисович, Донецький державний медичний університет ім. доктор медичних наук, професор Талакін Юрій Миколайович, Донецький державний медичний університет ім. Захист відбудеться “21” червня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 в Донецькому державному медичному університеті ім. 3 дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного медичного університету ім.Перелік таких матеріалів продовжує збільшуватись, однак відсутність надійних методик прогнозування їх впливу на людину й навколишнє середовище унеможливлює попередження багатьох гострих і хронічних захворювань як серед робітників промисловості, так і серед населення в цілому. Необхідність вивчення хімічних чинників і їх впливу на організм людини неодноразово підкреслювалась у доповідях, публікаціях, рішеннях наукових конференцій тощо (Оніщенко Г.Г., 2003, Сердюк А.М.,1998, 2001). гумінові кислоти належать до кола природних матеріалів, що вже знайшли виробниче застосування і перспективні в плані збільшення їх використання. Поліфункціональність гумінових кислот дозволила сьогодні використовувати їх у різних галузях народного господарства: електрохімічному виробництві, деревообробній, нафтовій промисловості, при виготовленні керамічних виробів, як зв?язуючих при окусковуванні вугільного дріб"язку й агломерації руд, у якості розріджувачів цементних сировинних шламів та сповільнювачів процесу твердіння бетону й ряді інших галузей. Існуючі можливості гігієнічного регламентування ГА в атмосферному повітрі відстають від запитів практики, тому що на сьогоднішній день бракує будь-яких даних про токсичну дію ГА на організм людини і тварин. З огляду на вищевикладене і на перспективи розширення використання гуматів у господарській діяльності, очевидно, що назріла необхідність проведення комплексного токсиколого-гігієнічного дослідження ГА, гігієнічної оцінки впливу гумату амонію на захворюваність населення та розробки санітарно-гігієнічних заходів для профілактики забруднення повітряного басейну в районах розміщення підприємств по їх виробництву.Дані дослідження забруднення повітряного басейну населених пунктів у роботі наведені у вигляді: максимальних і мінімальних концентрацій забруднювача повітря; середніх величин (з похибками); кількості проб, що перевищують разові ГДК у відсотках; кратність перевищення позитивних проб разових ГДК. Аналіз даних щодо характеру біологічної дії гумату амонію при гострому і хронічному інгаляційному впливі на організм тварин і наукове обґрунтування гігієнічних регламентів даної речовини в атмосферному повітрі населених місць проведено відповідно з методичними вказівками “Временные методические указания по обоснованию предельно допустимых концентраций (ПДК) загрязняющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест“, № 4681 - 88 (М., 1989); “Обґрунтування гігієнічних нормативів шкідливих хімічних речовин у різних середовищах на основі системного підходу”, МВ 1.1.5 - 088-02 (К., 2002). Цілодобове затруєння тварин здійснювалось в 200-літрових камерах, встановленими в ізольованому приміщенні, протягом 4-х місяців аерозолем ГА в концентраціях: 1,50 мг/м3 (I група), 0,45 мг/м3 (II група), 0,055 (III група) та IV група - контрольна. Біологічна дія ГА вивчалася за такими показниками: поведінка тварин; динаміка їх ваги; сумаційно-пороговий показник (СПП) (Сперанський С.В., 1965); електрокардіографія (ЕКГ) (Шіцкова А.П., 1984); кількість еритроцитів (Бессонова О.М., 1959); лейкоцитів (підрахунок у камері обчислення Горяєва); гемоглобіну (гемоглобінціанідним методом), лейкоцитарної формули крові; гістаміну та серотоніну в крові (Прошина Л.Я., 1988); сіалові кислоти у сироватці крові (Скорняков В.І., 1982); SH - груп у крові (Гурова А.І.,1988); вміст нуклеїнових кислот у сімяниках щурів (Королюк М.А., 1988); активність ферментів - каталази крові (Королюк М.А. зі співавт., 1988), аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ) у сироватці крові (за допомогою наборів Біо-тест “Хемапол”), лактатдегідрогенази (ЛДГ) (Зернов М.Г., 1969), лужної фосфатази (за методом Боданського з використанням субстрату-гліцерофосфату по Колб В.Г., 1982), кислої фосфатази (Сидоренко Г.І.,1986).