Тлумачення - акт інтелектуально-вольової діяльності по з"ясуванню і роз"ясненню змісту норм права в їх найбільш правильній реалізації. Причини, характеристика, види і способи тлумачення правових норм; його роль і значення в практичній діяльності юристів.
Аннотация к работе
Тема Тлумачення правових норм Зміст Вступ 1. Загальна характеристика тлумачення норм права 2. Роль і значення тлумачення в практичній діяльності юристів Висновки Список використаної літератури Вступ Тема «Тлумачення правових норм» є традицією в юридичній науці. Основні точки зору на це питання представляються наступними: · тлумачення є зясування змісту права; · тлумачення - розяснення змісту права; · тлумачення, як зясування і розяснення змісту права. Недосконалість законів приводить до двозначності. Наприклад, у процесі усиновлення задіється і цивільне право і процесуальне і т.д. Часто в цьому допомагають правозастосувачеві розяснення нормативно-правових актів, що дають різні органи й особи в офіційному і неофіційному порядку. І зясування вимог норм, як внутрішній інтелектуальний процес, і розяснення їх, як вираження зовні своїх висновків про зміст права з метою показати, як треба розуміти правовий акт, найчастіше поєднують одним поняттям - “тлумачення права”. У багатьох державах його дає конституційний суд. Вищий арбітражний суд, прокуратура, органи внутрішніх справ. Це означає, що норми права діють не ізольовано одна від одної, а в певній системі. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд України (наприклад, розяснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»). На основі інструментального обовязку здійснення того, що необхідно для виникнення даного стану явищ і інструментальної заборони, З. Зембинський і Є.В. Васьковський вивели такі правила тлумачення: кому заборонена ціль, тому заборонена і дія, яка веде до цієї цілі; кому заборонена дія, тому заборонена і ціль, до якої вона веде, якщо не можна досягнути її іншим шляхом; хто уповноважений до цілі, той уповноважений і до дії, якщо вона не може бути досягнута іншими діями, і навпаки.