Виокремлення стратегій неввічливості в драматургічному дискурсі В. Шекспіра. Необхідність залучення поняття інтерсуб’єктивності до методологічної бази дослідження стратегій нечемності. Розгляд політики удаваної неввічливості із тактиками сарказму.
Аннотация к работе
ТИПОЛОГІЯ СТРАТЕГІЙ НЕВВІЧЛИВОСТІ У ДИСКУРСІ В.Проблематика ввічливості/неввічливості в дискурсі належить до найбільш актуальних і дискусійних, втім на сьогоднішній день в лінгвістиці не досягнуто загальноприйнятого розуміння цих понять в аспекті синхронії, і вони залишаються практично не вивченими в аспекті діахронії. Шекспіра, а предметом слугують когнітивно-прагматичні характеристики неввічливості у дискурсі. Для досягнення цієї мети в статті вирішуються окремі завдання: узагальнити параметри аналізу стратегій неввічливості; обґрунтувати обрання методів і алгоритм дослідження; в результаті проведеного аналізу систематизувати притаманні епосу дискурсивні властивості неввічливості і запропонувати типологію стратегій і тактик неввічливості в дискурсі В. Обрання відповідних методів когнітивної науки та прагматики для аналізу стратегій неввічливості зумовлює необхідність установити параметри вивчення неввічливості. Калпепер безпосередньо повязує ситуативність, інтенційність, емотивність, обличчя, вказуючи, що неввічливість виникає, коли: (1) мовець здійснює агресивний вплив на обличчя свідомо та навмисно; (2) слухач сприймає та/або конструює поведінку як таку, що має на меті завдання шкоди його «обличчю»; або ж у поєднанні (1) та (2) [8, с.Проведене дослідження засвідчує плідність застосування когнітивно-комунікативної парадигми до аналізу неввічливої комунікативної поведінки в аспекті діахронії. Витлумачення комунікантами неввічливості у конкретній ситуації дискурсу носить інтерсубєктивний характер, тобто когнітивно закорінено; воно є результатом взаємодії комплексу параметрів неввічливої поведінки, однак провідну роль відіграє конструювання образи слухачем.