Дослідження державного управління та інших видів діяльності суб’єктів, наділених виконавчою владою (ВВ), що випливають із змісту їх законодавчо встановлених повноважень. Критерії розмежування суміжних типів реалізації ВВ. Моделі типів реалізації ВВ.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Типологія реалізації виконавчої влади за адміністративним правом УкраїниЗ дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. Стверджується, що з позицій адміністративно-правової науки виконавчу владу найбільш вдало визначати як складову державної влади, яка полягає у здатності і можливості держави в особі спеціально уповноважених субєктів організовувати практичну реалізацію волі народу, формалізованої державою у законах та судових рішеннях. В результаті аналізу підходів до поняття державного управління як основного виду діяльності органів виконавчої влади, які склалися в науці адміністративного права, теорії управління, законодавстві, запропоновано абстрактне визначення державного управління, як реалізації виконавчої влади, що являє собою прямий впорядковуючий вплив держави на поведінку підвладних субєктів, за допомогою якого досягається відповідність такої поведінки вимогам закону та забезпечується публічний інтерес. Порівняльне дослідження державного управління та інших видів діяльності субєктів, наділених виконавчою владою, що випливають із змісту їх законодавчо встановлених повноважень, дозволило виявити вісім видів державної діяльності, відмінних від державного управління і різних за змістом (досудове розслідування, застосування заходів адміністративного примусу, виконання судових рішень і кримінальних покарань, незалежний державний контроль, державне регулювання, надання адміністративних послуг, розгляд скарг громадян, ресурсне забезпечення) та обґрунтувати їх типологічну природу. Утверждается, что с позиции административно-правовой науки исполнительную власть наиболее удачно определять как составляющую государственной власти, сущность которой состоит в способности и возможности государства в лице специально уполномоченных субъектов организовывать практическую реализацию воли народа, формализованной государством в законах и судебных решениях.Будь-яка система є стійкою тільки тоді, коли зберігає здатність до розвитку та змін з урахуванням змін зовнішніх умов, тому вдосконалення діяльності органів виконавчої влади та її правового регулювання можливе лише завдяки переосмисленню поняття виконавчої влади та функцій субєктів, що її здійснюють. Закріплення у Конституції України принципу поділу влади, як основного принципу реалізації державної влади, обумовило пошук оптимальних шляхів реалізації кожного із видів влади. Іншою особливістю сучасної виконавчої влади є те, що її реалізація за законодавством України покладена не лише на державні органи, а й на органи місцевого самоврядування, а іноді навіть на приватних субєктів, що зумовлює потребу пошуку оптимального розподілу між ними повноважень та механізмів взаємодії для забезпечення становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні. Інтеграція України в європейське співтовариство та зобовязання, покладені на Україну як на дійсного члена Ради Європи, зумовлюють потребу врахування європейських стандартів діяльності органів публічної адміністрації та принципів адміністративного права при подальшому реформуванні системи органів виконавчої влади в Україні та оновленні правового забезпечення їх діяльності. Не применшуючи значущості доробку вище згаданих науковців, слід визнати, що до цього часу ані в доктрині адміністративного права, ані в адміністративному законодавстві немає єдиного, науково обґрунтованого підходу до виділення типів та видів реалізації виконавчої влади.Розділ 1 “Реалізація виконавчої влади: теоретико-правові основи дослідження” складається з трьох підрозділів і присвячений методології дослідження виконавчої влади, характеристиці змісту поняття “виконавча влада” з позицій адміністративно-правової науки, окресленню субєктів, що є її носіями, а також типів та видів державної діяльності, через які вона реалізується. В результаті аналізу повноважень державних органів, не віднесених законодавством України до виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших субєктів, що здійснюють реалізацію виконавчої влади, набуло подальшого розвитку положення про наявність так званих функціональних органів виконавчої влади, тобто органів публічної влади, які законодавством України наділені повноваженнями з реалізації виконавчої влади, але не відносяться до жодної із систем органів виконавчої влади.