Проблема "політичного темпераменту" партій як одна з головних у політичних науках. Мета політико-пропагандистського, ідеологічного впливу. Український лібералізм як світоглядна концепція. Еліта (аристократія) в історичному контексті В. Липинського.
Аннотация к работе
ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» Кафедра суспільно-гуманітарних наук Контрольна робота з дисципліни «Політологія» Варіант №30 м. Типологія політичних партій 2. Типологія політичних партій Однією з головних у політичних науках є проблема політичного темпераменту партій або загальновідомий поділ на лівих та правих, що особливо характерно для європейської політики. Проте в історії були випадки, коли певні ідеологічні доктрини бралися на озброєння представниками протилежних політичних течій. Тому деякі політологи вважають, що продуктивнішим є врахування лише ставлення партії до теперішньої соціальної системи й суспільного устрою. Кадрові партії, згідно з М.Дюверже, є продуктом еволюції (від початку - середини XX сторіччя) електоральних комісій в низах і парламентських групах у верхах. Такий вплив є окремою, власною справою самих партій та політичних сил і не може бути обовязковим для всіх громадян, а тим паче не повинен здійснюватися з використанням державних освітянських структур та коштів. Сформована внаслідок цього радянська людина, на думку визначного філософа нещодавнього минулого Мераба Мамардашвілі, це людина нігілістичного моралізму й розподільчої етики, це людина, яка обожнює ідею, що держава є молохом, перед яким жодні людські проблеми не мають жодного значення. Народницька концепція, через специфіку історичного розвитку та певних етнопсихологічних характеристик українського народу, посідала одне з головних місць у політологічній школі. Важлива роль у створенні концепції належить Михайлу Грушевському. Цей підхід історичного народництва та визначення його як головного принципу організації державної влади стверджується, крім Михайла Грушевського, Сергієм Шелухіним, Ростиславом Лащенко та Отто Ейхельманом. Висока оцінка ефективності історичного та сучасного народоправства стала передумовою для визначення для України репрезентантами цієї концепції народної демократичної республіки - як оптимальної форми державного правління. Ця парламентська модель закладала Й значну роль інституцій прямої демократії - зокрема право законодавчої ініціативи мали органи самоврядування та гурт виборців (не менш ніж 100 тисяч осіб). Ідея безпосереднього залучення народу до прийняття державного рішення стала визначальною у необхідності творення федеративного устрою га організації найширшого місцевого самоврядування. Ідея народоправства, пріоритет соціальної ідеї - не принципи, що вирізняли значну кількість партій доби УНР, радянського періоду та сучасної України. Український лібералізм як світоглядна концепція формується Михайлом Драгомановим. В’ячеслав Липинський історично виводить українські монархічні традиції з часів Гетьманщини Богдана Хмельницького.