Диференційна ознака псевдоморфних персонажів та принципи їх системної класифікації. Варіативні різновиди псевдів, мотиви із ними пов’язані в контексті досліджуваних літератур. Особливість синтезу положень контактно-генетичного та типологічного підходів.
Аннотация к работе
ТИПОЛОГІЯ КОМІЧНИХ ПСЕВДОМОРФНИХ ПЕРСОНАЖІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XVN!Однак запропонована науковцем лексема є дещо абстрактною і для первісних тематичних презентацій потребує доповнення вказівкою на “формальний фактор” фальсифікації (“морфе”) та рівень функціонування (“персонажі”). Розвиток наукової думки, спрямованої на осмислення питання про псевдоморфних персонажів (псевдів) у літературі відбувається не системно і характеризується лише спорадичною появою розробок окремих складових теми. Враховуючи обовязковий для будь-якої типології принцип систематизації складових через виділення структурно-опозиційних ознак, класифікацію псевдоморфних персонажів доцільно здійснювати саме на основі співвіднесеності їхнього єства та його зовнішньої презентації / рецепції із асоціативним дериватами бінарних антиномій: ієрархічної пари “верх - низ” та симетричного протиставлення “свого - чужого”. Виокремлення різновидів псевдоморфних персонажів в межах інверсії уявлень про “своє - чуже” передбачає їх розмежування за рівнями антропності (“людське - потойбічне” IV), вітальності (“живе - мертве” V), родинної (VI), етнічної (VII) приналежності, шлюбного “призначення” (псевдонаречені VIII) тощо. На окрему увагу заслуговують комічні псевдоморфні персонажі української та російської драматургії кінця XVIII - першої половини XIX ст.: розгляд питання з позицій сучасної компаративістики, орієнтованої на руйнування авторитарного статусу “впливології” із її настановою на обовязкове виявлення відносин “залежності” у вказаному контексті, відкриває неабиякі перспективи.