Осмислення тоталітаризму в антиколоніальній прозі другої половини ХХ ст., зокрема в романах українського письменника Р. Іваничука та англійського – Ґ. Ґріна. Літературознавчі концепції осмислення їх творчості, джерела художньої опозиції до тоталітаризму.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЯк найвища форма імперіалізму, коли наддержава встановлює свій всеохоплюючий контроль над колоніями, тоталітаризм проникає в їх найглибинніші духовні сфери, зокрема в літературу. Іваничук - у радянській Україні), сприяв художньому осмисленню імперського тоталітаризму. Іваничук зізнавався, що його найважливіша письменницька місія підпорядкована надзавданню - розказати, „як Україна перетворювалась із московської колонії в незалежну державу…”. Ґ. Ґріна, стильових особливостей висвітлення у них філософсько-етичних та політичних проблем спонукають до типологічного вивчення творів названих письменників крізь призму художнього осмислення тоталітаризму. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві простежено трансформацію типологічного зіставлення особливостей художнього осмислення тоталітаризму в антиколоніальній прозі Р.У вступі визначено обєкт та предмет дослідження; обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета і завдання роботи; названі методи дослідження; зазначено про звязок роботи з кафедральною тематикою; окреслена наукова новизна дослідження, зясоване теоретично-прикладе значення дисертації та подані відомості про апробацію її основних положень. У першому підрозділі - „Специфіка вияву структурних вимірів світогляду письменника у художньому творі: теоретичний аспект” - аналізуються концепції відомих теоретиків літератури щодо локусу та смислу словесного мистецтва, зокрема репрезентативні, симптоматичні, інтенціональні, формалістичні, теорії читацького відгуку. Іваничука світогляд письменника - це „глибинна течія мислення”; коли „у творі немає на неї навіть натяку, то він механічно випадає із сфери естетики”. Ґріна крізь призму різних контекстів, акценти насамперед на „світоглядних фонах” („фонових холонах”) їхньої творчості дають підстави для реалізації завдання: одночасно й рівноцінно враховувати як близькі, так і віддалені, або ж навіть всезагальні, контексти. Опертя на теоретичні міркування сучасних дослідників дає підстави для висновків, що детальний розгляд зображеної в художньому тексті фікційної реальності, аналіз персонажної сфери допомагає виявити трансформовані структурні елементи світогляду письменника (почуття, знання, оцінки, приписи, переконання, цінності), а також збагнути специфіку рівневих компонентів його світогляду (світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння).Ґріна” - досліджуються особливості художнього відтворення ознак тоталітаризму у романах „Орда”, „Євангеліє від Томи”, „Мальви”, „Журавлиний крик,” „Вода з каменю”, „Бо війна війною…” Р. Іваничука, яким оперують, аналізуючи романи Ґ. Ґріна виокремлюємо структури художньої опозиції до тоталітаризму як найвищої форми імперіалізму: засудження морально-політичної антигуманності колоніалізму та імперіалізму шляхом детального відтворення картин експлуатації поневолених народів; розкриття складного комплексу соціально-економічних і морально-етичних питань; актуалізація національно-визвольної боротьби поневолених народів, наголошування на гуманістичному характері цієї боротьби. У романі „Журавлиний крик” експансіоністську риторику прочитуємо у вислові, який Р.Іваничук артикулює устами імператриці Катерини ІІ: „Росія не закінчується ні в Харкові, ні в Хаджибеї, вона може зупинитися хіба що в Тифлісі й Ахтіарі”. Іваничук акцентують у творах на джерелах тоталітаризму, прихованих в колоніальній політиці імперії.