Типологічна характеристика фольклора на матеріалі образу кошового отамана Івана Сірка. Основний аналіз залучення уснопоетичного слова в наративні структури. Особливість коливання від цілковитої апологетичності до амбівалентності в художній літературі.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УДК: 82 - 311. 6, 94: 801.81 Сірко дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ОБРАЗ ІВАНА СІРКА: ТИПОЛОГІЯ ХАРАКТЕРУ В НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ І ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІНауковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Конончук Михайло Миколайович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії української літератури і шевченкознавства. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, ПРОФЕСОРМТУРГАН Ольга Дмитрівна, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри культорології і українознавства кандидат філологічних наук Кисіль Віктор Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться 20 лютого 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Актуальність такого дослідження пояснюється, зокрема, й незгасаючим інтересом до того феноменального явища, яким було козацтво. За радянських часів імя Івана Сірка було майже викреслене з історії, про нього згадувано побіжно, а надзвичайні ратні подвиги взагалі замовчувано. Точаться суперечки щодо питань історії доби Руїни, ролі окремих гетьманів та кошових отаманів Війська Запорозького, зокрема Івана Сірка, у розвитку держави. Дослідження здійснено в межах комплексного плану наукової роботи кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета роботи - зясувати особливості образного бачення історичних подій, зокрема типологію характеротворення та моделювання образу Івана Сірка засобами художнього слова - від фольклорного до індивідуально-авторського, встановити етапи його еволюції.У першому розділі - “Метаморфози фольклорних джерел образу Івана Сірка в наративному просторі української прози” - зосереджено основну увагу на вивченні уснопоетичних історичних пісень та легенд як джерел для писемної літератури. Величкові оповіді “Про напад турків на Січ” та “Про Сіркову війну на Крим” ґрунтуються на фольклорному матеріалі, хоч автор першим серед літописців подає і власну інтерпретацію історичних подій та висвітлює позиції різних політичних сил. Кащенко у повісті “Запорозька слава”, прагнучи зберегти для нащадків фольклорні твори про Івана Сірка, в яких він наділений ідеальними рисами полководця і людини, подає їх у повному обсязі, долучаючи авторське художнє бачення історичних фактів. У такому ключі письменник заповнює прогалини в біографії Сірка вигаданими історіями, як свого часу робив автор “Історії Русів”. Сиротюк визначав “історичну правду” як “вірне реалістичне і художньо переконливе відтворення закономірностей історії, провідних тенденцій історичного процесу”. Б.