Розвиток лідерських якостей студентської молоді. Визначення типологічних чинників стилів лідерства на основі виявлення наявності та характеру їх зв’язку з типологічними особливостями особистості. Діагностика типів акцентуації рис характеру і темпераменту.
БАКАЛАВРСЬКАРОБОТА Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА В ПСИХОЛОГІЇ 1.1 Суть лідерства 1.2 Стилі лідерства та їх характеристика 1.3 Дослідження лідерства та його стилів у психології 1.4 Типологічні особливості психіки людини як можливі чинники стилю лідерства Висновки до розділу РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СТИЛЮ ЛІДЕРСТВА У СТУДЕНТІВ 2.1 Методика дослідження 2.2 Результати дослідження та їх аналіз Висновки до розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми дослідження. Інноваційні процеси в Україні, що пов’язані з оновленням суспільного життя, стабілізацією соціально-економічної ситуації, модернізацією освіти, висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки молодих спеціалістів. Потрібні нові гуманістично орієнтовані молоді лідери, здатні до продуктивного співробітництва, продукування неординарних ідей, готові до прийняття рішень і несення відповідальності за себе та свою діяльність. Для розв’язання цих завдань необхідно в доповнення до традиційного предметного навчання розвивати соціальне навчання як особливий вид психологічної допомоги, що забезпечує позитивне особистісне самовизначення та розкриття лідерських потенціалів молоді. Проблема лідерства у психології знайшла своє відображення у працях таких дослідників, як К. Левін, Д. МакГрегор, М. Мескон, П. Друкер, А. Менегетті, М.І. Ільїн, І.Г. Лукманова, А.Н. Нємчин, Н.С. Жеребова, А.В. Петровський, Б.Д. Паригін, Ю.Н. Ємельянов, Л.І. Уманський, А.Н. Лутошкін, Г.М. Андрєєва, Є.Ю. Грудзинська, Д.В. Ольшанський, Н.М. Дятленко, Н.С. Малєєва та ін. З’ясувати наявність та характер зв’язку між стилем лідерства та типологічними особливостями особистості студентів. Для розв’язання другого завдання використовувались стандартизовані психологічні методики: методика «Схильність до певного стилю керівництва» Є.П. Ільїна, методика «Визначення переважаючого типу темпераменту» В.С. Івашкіна, опитувальник Х. Смішека «Діагностика типів акцентуації рис характеру та темпераменту за К. Леонгардом», опитувальник для визначення типів мислення та рівня креативності Г.С. Нікіфорова, методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса, тест-опитувальник ставлення до себе В.В. Століна та С.Р. Пантелеєва - для вивчення самосвідомості. Кожна з цих моделей розуміння феномену лідерства розкриває лише одну зі сторін його природи. Більшість визначень лідерства, які наводяться в підручниках, включають три компоненти: мета, вплив, група. А. Менегетті пропонує наступне визначення поняття «лідер»: «Лідер - це той, хто вміє розпізнати «божественну пропорцію», пропорцію даної реальності, рухи відносин життєвої енергії та від моменту до моменту, від ситуації до ситуації застосовувати потрібну «формулу» для отримання переможного рішення. Вершину цієї ієрархії, на думку А.В. Петровського та М.Г. Ярошевського, займає лідер групи, який отримує право брати на себе найбільш відповідальні рішення, що зачіпають інтереси всіх членів групи [42]. Лідерство - це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Для визначення соціально-психологічної сутності лідерства О.В. Євтіхов, спираючись на праці М.І. Ільїна, І.Г. Лукманової, А.Н. Нємчина, Б.Д. Паригіна та ін., пропонує виділити загальні характеристики цього феномену: 1. Авторитет має психологічну природу та формується на основі загальної зацікавленості членів групи в лідері та їх впевненості в його особливих необхідних для них здібностях. 4. Людина, яка його не має, може мати першокласну підготовку, мати гострий розум і постійно генерувати нові ідеї, але вона все одно не стане лідером. Таблиця 1.1 Трьохрівнева модель лідерських якостей Актуально-лідерський рівень Перцептивно-лідерський компонент Особистісний авторитет в групі Сприйняття групою як лідера Наявність послідовників, готових слідувати за лідером Наявність особистих очікувань членів групи від діяльності лідера Перенесення частини особистої активності членів групи на лідера Рівень внутрішньогрупової взаємодії Професійно-управлінський компонент Соціально-психологічний компонент Спрямованість на майбутнє, бачення перспективи Міжособистісна чутливість, здатність розуміти Чутливість до ситуації та гнучкість поведінки (здатність швидко орієнтуватися в ситуації та приймати правильне рішення) Уміння створювати умови для самореалізації послідовників Уміння створювати команду та керувати нею Комунікативна компетентність Здатність організувати групу на розв’язання поставленого завдання Справедливість відносно інших людей Здатність контролювати результати спільної діяльності, дякувати та заохочувати Здатність представляти та відстоювати інтереси групи в зовнішніх інстанціях Індивідуальний рівень Індивідуально-особистісний компонент Життєва активність і прагнення до лідерства Моральна нормативність. Незважаючи на те, що поведінковий підхід просунув вивчення лідерства, зосередивши увагу на фактичній поведінці лідера, який праг
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
