Вплив посилення ролі художньої літератури на зростання в мові питомої ваги запозичень у зв’язку з їхніми високими виражальними можливостями та впливом на читача. Типи запозичень в українському та зарубіжному мовознавстві. Властивості іншомовної лексики.
Аннотация к работе
Типи запозичених лексем у концепціях Івана Огієнка та вітчизняних мовознавцівМета статті - проаналізувати основні типи запозичень як в українському, так і в зарубіжному мовознавстві, розглянути критерії різного характеру, за якими слова вважаються запозиченими, та створити авторську класифікацію основних типів запозичень на матеріалі творів сучасних українських прозаїків. 3) слова «чисто іноземні», які не часто вживаються в нашій мові; це так звані варваризми, які легко можна замінити відповідниками з мови, що запозичує; народній мові вони, як правило, не відомі [10, с. Крисін пропонує основні необхідні та достатні ознаки для того, щоб слово вважати запозиченням: передання іншомовних слів фонетичними і граматичними засобами мови-реципієнта; співвіднесення слова з граматичними класами і категоріями мови, що запозичує; семантична самостійність слова, відсутність у нього дублетних синонімічних відношень зі словами, що існують у мові-реципієнті; регулярне використання в мові: для слів, не закріплених за якою-небудь спеціальною стилістичною сферою - в різних жанрах літературної мови; для термінів - стійке використання в тій термінологічній галузі, яка його запозичила; наявність парадигматичних відношень із термінами певного термінологічного поля [5, с. Запозичені слова поділяються на: 1) слова, що структурно збігаються з іншомовними прототипами, тобто слова, які змінені графічно та передані фонемними засобами мови-реципієнта без будь-яких структурних «додатків»; Лотте виокремлює серед запозичень «оригінальні запозичення» або ж «чисті запозичення» - слова, які запозичені з певної мови у тій формі, в якій лексема вживалася у мові-джерелі на момент запозичення; трансформація в процесі такого запозичення відсутня [6, с.