Систематизація та узагальнення основних модифікацій об’єктних форм вияву адресації в українській ліриці ХІХ-ХХ століть. Характеристика класифікацій внутрішньотекстового адресата за ознакою його формально-предметної вираженості та персоналізованості.
Аннотация к работе
ТИПИ ХУДОЖНЬОГО ВИЯВУ ВНУТРІШНЬОТЕКСТОВОГО АДРЕСАТА В УКРАЇНСЬКІЙ АДРЕСОВАНІЙ ЛІРИЦІАдресат є надзвичайно важливим семантичним компонентом комунікативної організації адресованого ліричного тексту, оскільки саме він, його морально-психологічні особливості, його суспільний, професійний статус, характер стосунків із автором, зрештою, й зумовлюють той або інший зміст і тип спрямованості адресації. Формальна вираженість адресата означатиме, що в поетичному тексті він виявлений граматично, у формі прямого («ти», «ви») або опосередкованого («він», «вони», різноманітні типи лексичних і метафоричних номінацій) звернення, але при цьому автор не конкретизує його образ, не надає йому рис образно-предметної деталізації (Б.-І. Крім наявних у тексті граматичних або лексичних форм звернення, автор ще й додатково конкретизує образ свого адресата. Подібна конкретизація може стосуватися певних морально-етичних, психологічних рис адресата, його світоглядних настанов, біографічних обставин життя, його портретної зовнішності, інтерєрного оточення тощо. У другій модифікації, яка зустрічається частіше, адресат зазначається й позатекстово (як правило в заголовку), і в самому тексті, де його образ отримує ознаки як формальної, так і предметної вираженості (Олена Пчілка «Миколі Лисенкові (Давньому дорогому другові)», Є.Отже, у статті були систематизовані й узагальнені основні модифікації обєктних форм вияву адресації в українській ліриці ХІХ-ХХ століть, охарактеризовані три типи внутрішньотекстового адресата української поезії ХІХ- ХХ століть: конкретно-індивідуальний, узагальнений і умовний адресат.