Фактура в архітектурі Львова і її типи. Прийоми і принципи застосування фактур в архітектурі. Історичні передумови їх застосування на основі аналізу світової і львівської архітектури. Аналіз факторів, що впливали на застосування різних типів фактур.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Спеціальність 18.00.01-Теорія архітектури, реставрація памяток архітектуриРобота виконана у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат архітектури, професор Черкес Богдан Степанович, директор Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка” Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Проскуряков Віктор Іванович, завідуючий кафедрою дизайну архітектурного середовища Національного університету “Львівська політехніка”, м. Захист відбудеться 1 квітня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, Львів, вул.У цей період у Львові фактурами тиньку та каменю було оздоблено понад 1000 фасадів та інтерєрів споруд, було створено їх 33 основні типи та вироблено певні принципи їх застосування. Проте вивченню та збереженню типів фактур в архітектурі досі не приділялось достатньої уваги. Мета дослідження полягає у визначенні типів, прийомів та принципів застосування фактур та принципів їх сучасного збереження. 3.Встановити прийоми та принципи застосування фактур в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. Для вирішення завдань дослідження були використані загальнонаукові методи, а також авторські методики визначення типів, прийомів та принципів застосування фактур тиньку та каменю в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр., аналізу факторів, що впливали на їх застосування, та відтворення технологій виготовлення типів фактур.Дослідники відзначають маскування фактури матеріалу в період історизму та вважають фактуру одним із головних засобів виразності сецесії. Незважаючи на значну увагу, яка в цих працях приділяється опорядженню фасадів історизму, сецесії та деякою мірою функціоналізму, явище застосування різноманітних типів фактур тиньку та каменю констатувалось лише кількома реченнями у працях Ю. Термін “фактура” трактується як будова поверхні, властива природньому матеріалу або надана йому під час обробки. Таке загальноприйняте значення терміну використано у даному дослідженні фактур тиньку та каменю. У вітчизняних словниках у науковий обіг введено лише тип “рустика”, у закордонних словниках типи фактур частково розглядаються в статтях, присвячених рустиці та орнаменту, зокрема в працях К.Методика визначення типів, прийомів та принципів застосування фактур тиньку та каменю в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. полягає: а) у натурних дослідженнях (візуальне обстеження; фотофіксація; аналіз та опис у табличному вигляді 1522 обєктів); б) у класифікації та складенні термінології фактур (аналіз літератури; визначення основних типів фактур методами порівняльного аналізу та статистичного опрацювання матеріалів натурних досліджень; складення термінологічного словника типів фактур на основі візуальної характеристики типу); в) у визначенні принципів застосування типів фактур (встановлення датування та стилістики фасадів; впорядкування матеріалів натурних досліджень за стилістикою споруди; визначення прийомів застосування фактур). Методика аналізу факторів, що впливали на застосування різних фактур тиньку та каменю в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. полягає у визначенні факторів впливу у європейській архітектурі до ІІ пол.Були визначені типи мурувань, рустів та розрізок, оздоблених фактурами, на фасадах у стилі: а)історизму - opus rusticus; русти грецький, дощатий та профільований; розрізки горизонтальна та “під opus isodomum”; В результаті статистичного опрацювання матеріалів натурних досліджень були визначені принципи застосування типів фактур в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. Принцип стилістичної залежності полягав у застосуванні сукупності прийомів на фасадах у стилі: а) історизму - застосування фактури на дзеркалах русту, замків, під вікнами ІІ пов., фризу; використання важких типів фактур на “несучих” частинах споруди та ризалітах; Принцип функціональної залежності полягає в тому, що в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. фактури найчастіше застосовувались на фасадах та в інтерєрах чиншових будинків, адміністративно-громадських та торгових закладів; часто - вілл, навчальних та лікувальних закладів; рідко - сакральних споруд. До прийомів компонування фактур в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. належать: а) пропорціонування (взаємоузгодження розмірів площин, на яких застосовані контрастні типи фактур); б) ритмізація (повторення того самого типу фактури через певні проміжки); в) членування (поділ фасаду на окремі частини шляхом зміни типу фактури); г) акцентування (виділення певним типом фактури окремих частин архітектурної форми). У львівському Ренесансі поширились такі прийоми застосування фактур: а) обробка рустів архівольтів чи фризів текстильною фактурою; б) заповнення тла орнаменту фактурою “під шубу” чи штрихів; в) оздоблення нижньої третини колон фактурою “під луску”; г) обробка профілів обрамувань фактурою “під листя”; д) застосування opus pseudoisodomum із фактурою тесання.