Виявлення причин створення козацьких підрозділів із населення Полтавської і Чернігівської губерній. Чисельність, територіальне та соціальне походження козаків у полках. Наслідки існування тимчасових формувань для правового становища Лівобережної України.
Аннотация к работе
Одеський національний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України Одеського національного університету ім. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Бачинська Олена Анатоліївна, Одеський національний університет ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Лепявко Сергій Анатолійович, Чернігівський державний університет ім. кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Чухліб Тарас Васильович, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії України середніх віків та раннього нового часу. Захист відбудеться "29" червня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім.Історія комплектування і використання збройних сил займає одне з провідних місць серед досліджень сучасної історичної науки, що є достатньо обґрунтованим, зважаючи на ту роль і значення, яку відіграє армія для будь-якої країни, від неї залежить захисна спроможність держави, її внутрішня і зовнішня стабільність. Бузького, Азовського, Дунайського, проте лівобережні козацькі частини цього періоду, які отримали назву "Малоросійські кінні козацькі полки", на сьогодні не стали предметом спеціального комплексного дослідження. Їх історія висвітлювалась вченими, здебільшого, в контексті формування народного ополчення 1812 р. або в звязку з діяльністю окремих малоросійських генерал-губернаторів. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється недостатнім її висвітленням у літературі, необхідністю теоретичного осмислення тієї ролі, яку відігравали Малоросійські кінні козацькі полки в трансформації соціально-правового становища населення Лівобережної України, а також у можливості урахування досвіду організації системи збройних сил на сучасному етапі. Територіальні межі дослідження обумовлені кордонами Чернігівської та Полтавської губерній Російської імперії (для цього регіону паралельно використовуємо термін "Лівобережна Україна"), на території яких відбувалося комплектування Малоросійських кінних козацьких полків, а також територіями, де проходила їх служба.На Малоросійські кінні козацькі полки звертали увагу фрагментарно лише в контексті вивчення зовнішньої політики Російської імперії та історії її військових конфліктів, або під час дослідження історії появи та еволюції соціально-правового становища різних категорій сільського населення. Не маючи можливості працювати з архівами, зосередженими в Україні й Росії, дослідник широко використовував доробок німецьких істориків, свідчення учасників антинаполеонівської коаліції, польського національно-визвольного руху та періодичну пресу ХІХ ст. Авторка приділила увагу формуванню і головним етапам служби Малоросійських кінних козацьких полків в контексті діяльності Малоросійських генерал-губернаторів, репрезентація етапів залучення "малоросійських козаків" на військову службу в монографії має чітку та логічну систему. Це імператорські рескрипти, що призивали "малоросійських козаків" на військову службу, сенатські укази відносно переформування полків, рекрутських наборів, закони і постанови уряду стосовно зміни соціально-правового становища "малоросійських козаків" і нарешті, нормативно-правові акти, що регулювали умови і засоби переселення козаків Полтавської і Чернігівської губерній на землі Південної України і Кубань. У другому розділі - "Соціально-правове становище "малоросійських козаків" та їх служба у воєнних кампаніях 1812-1814 рр.", який складається з чотирьох підрозділів, визначено соціально-правове та господарське становище козацтва Лівобережної України, розглянуто залучення козацького населення Полтавської і Чернігівської губерній до служби в підрозділах Російських збройних сил під час війни з Наполеоном.