Ефективність діагностики та хірургічного лікування співдружньої косоокості за допомогою термометричного способу оцінки стану окорухових м’язів. фізіологічні параметри температури окорухових м’язів залежно від стану їх активності у здорових людей.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Київська державна медична академія післядипломної освіти ім.Узагальнення результатів комплексного обстеження і контактної термометрії прямих окорухових мязів у 26 здорових осіб і у 60 хворих на збіжну і розбіжну співдружню косоокість дозволило визначити фізіологічні параметри температури цих мязів в первинному положенні і в станах їх скорочення та розслаблення; виявити фактори, що впливають на величину температури окорухових мязів здорових осіб. На основании обобщения результатов комплексного офтальмологического обследования и данных контактной термометрии установлены физиологические параметры температуры каждой прямой глазодвигательной мышцы в отдельности (средние величины температуры мышцы в первичном положении глаз, в состояниях сокращения и расслабления, их минимальные и максимальные величины с достоверностью 99,7 %, средние величины градиентов повышения температуры мышцы при ее сокращении и понижения температуры мышцы при ее расслаблении). Впервые показано, что температура медиальной прямой мышцы ведущего глаза статистически достоверно выше температуры внутренней прямой мышцы неведущего глаза. Внедрен в клиническую практику новый объективный термометрический метод диагностики функционального состояния прямых глазодвигательных мышц, который разрешает объективно количественно оценить состояние каждой глазодвигательной мышцы отдельно и выявить мышцы с гипо-и гиперфункцией. Данные термометрии глазодвигательных мышц были особенно полезны при планировании операции исправления микрострабизма, периодического и постоянного альтернирующего косоглазия с углами девиации до 15 град, для исправления которых, как правило, достаточно хирургического вмешательства на одном глазу и на одной мышце, поэтому очень важно четко установить какую мышцу и какой глаз следует оперировать, что часто невозможно сделать другими методами диагностики состояния глазодвигательного аппарата.Незважаючи на численність методів дослідження стану окорухових мязів, діагностика їх уражень викликає великі труднощі. На сьогодні не існує жодного обєктивного методу оцінки стану кожного з окорухових мязів окремо, який можна було б вважати безумовно ефективним і зручним для широкого застосування в офтальмологічній практиці. В 60-х роках минулого століття розпочалося запровадження в офтальмологічну практику методів термодіагностики, які характеризуються абсолютною нешкідливістю, повною відсутністю протипоказань до їх застосування, швидкістю проведення дослідження, обєктивністю і високою ефективністю виявлення тих патологічних процесів в структурах органа зору, які супроводжуються підвищенням теплопродукції, посиленням локального кровообігу. Меркулов, I960; Сомов Е.Е., 2002; Richards R.A., 1991; Wrigh K.W., 1991), можна зробити висновок про доступність дистальних частин прямих окорухових мязів для контактної термометрії, про доцільність розробки термометричного методу діагностики уражень окорухових мязів. Впроваджено в клінічну практику новий термометричний спосіб діагностики функціонального стану прямих окорухових мязів, який дозволяє обєктивно кількісно оцінити стан кожного прямого окорухового мяза окремо і виявити окорухові мязи з гіпо-і гіперфункцією.З них 828 термометрій окорухових мязів виконано в ході розробки методики термометрії окорухових мязів для зясування таких питань, як вибір місця термометрії мяза, залежність температури мяза від температур тіла досліджуваного та зовнішнього середовища, для встановлення добових коливань температури окорухових мязів. У 60 осіб віком від 14 до 39 років мала місце співдружня косоокість (альтернуюча розбіжна - 11 хворих, альтернуюча збіжна - 10 хворих, монолатеральна збіжна - 39 хворих). Результати оперативного лікування хворих на косоокість за розробленою нами методикою планування хірургічного втручання порівнювалися з результатами оперативного лікування 102 хворих на косоокість (контрольна група), які були прооперовані за загальноприйнятою методикою. За даними цієї таблиці середні величини температурних показників медіальних прямих мязів фіксуючих і частіше фіксуючих очей статистично незначно (р>0,05) різнилися від аналогічних показників температури медіальних прямих мязів косих, частіше відхилених очей хворих, за винятком градієнта зниження температури аддуктора при розслабленні, середня величина якого у аддукторів косих очей хворих на монолатеральну езотропію була вища за аналогічний показник аддуктора фіксуючого ока цих хворих (р0,05). 1) та порівняння абсолютних величин температур окорухових мязів обох очей у кожного хворого дозволило нам виявити термосимптоматику патологічних змін функціонального стану цих мязів при співдружній косоокості (див. табл.