Знайомство з головними особливостями стилістичної концепції І. Огієнка, характеристика праць. Боротьба за чисту соборну літературну мову як головна ідеєю усіх мовознавчих розвідок І. Огієнка. Розгляд особливостей соборної української літературної мови.
Аннотация к работе
Термінопоняття "стиль" і "стилістичний" у мовознавчій концепції І.Поняття «стиль» входить до понятійно-термінологічного апарату стилістики - розділу мовознавства і літературознавства, який вивчає «функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика)» [15]. В подальших працях Івана Огієнка знаходимо послідовне розмежування різновидів мови, традиційно закріплених за загальними сферами соціального життя. В праці «Української літературної мови мусимо вчитися, щоб знати» протиставляється мова: жива, «матірня» - і вироблена, до певної міри штучна; розмовна - і книжкова; «простацька» - і культурна; говіркова, провінціяльна - і єдина; буденна - і літературна. «Кожний культурний народ, крім великого числа живих говірок, має ще одну мову - мову літературну, - наголосив учений. Учений особливо підкреслював, що виступає не законодавцем, а обєктивним істориком того, що було і що є в мові: «Ніде я не осуджую ніякої форми, - бо всі вони витвір живого життя, - я лише констатую самий факт, яким він єсть; ось тому дуже часто я подаю форму велико-українську й галицьку, історично аналізую їх обидві, але присуд про їх вартість та живучість лишаю сказати самому життю» [11, с.8-9].