Основа інтернаціоналізмів української мови. Єдині назви спеціальних наукових понять. Правописні дискусії кінця ХХ - початку ХХІ століття. Способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів. Дискусії про національні відповідники міжнародних термінів.
Аннотация к работе
Терміни-інтернаціоналізмиІнтернаціоналізмами зазвичай називають спільні слова або словосполуки в близьких за походженням або географічним розташуванням мовах: укр. граматика, нім. Українська мова належить до європейської мовної зони, основу інтернаціоналізмів якої становлять грецькі або латинські корені, хоч інтернаціоналізмом у цьому ареалі може стати й назва, утворена на ґрунті будь-якої іншої європейської мови, що проникла в неблизькоспоріднені мови. Можливо, замість широко розповсюдженого терміна „інтернаціоналізм” в українському термінознавстві за таких обставин доречніше було б вживати іншу відому назву - європеїзм. Проте прагматичний підхід до терміна як такого, що вказує тільки на поняття, вступає в суперечність із фундаментальними засадами набування знань, основу яких становить думка про те, що найлегше і найприродніше людина формує знання і пізнає світ засобами рідної мови. Тому перед упорядниками різноманітних терміносистем української мови після національно-визвольних змагань 1918-20-их років постало нелегке завдання органічно вписати міжнародну термінолексику в систему тогочасної української літературної мови, щоб українська наукова мова ставала не тільки засобом спілкування між ученими певної галузі, а й виконувала роль якнайприроднішого розповсюджувача й популяризатора наукових знань серед широких кіл українців, що неможливо було здійснити без добору національних відповідників до низки міжнародних термінів.