Характеристика жаростійких сталей. Хімічний склад і вплив легуючих елементів в сталі 40Х10С2М. Властивості та термообробка сплаву. Структурні зміни при його нагріві та охолодженні. Розрахунок норм часу нагріву деталі. Печі для гартування та відпуску.
Аннотация к работе
У жароміцних сталях фазою, що зміцнює поряд з карбідами хрому є карбіди ванадію, молібдену , вольфраму та інших елементів , а також інтерметалідні зєднання типу ANB (у яких як елемент А входять залізо і хром, а молібден, вольфрам, ніобій ,титан - в якості елемента В) або сполуки (Ti, Al). Додавання у жароміцну сталь тугоплавких елементів - молібдену, вольфраму, ніобію, танталу позначається стабілізуючою дією на зміцнюючі фазі, так як ці елементи підвищують температуру рекристалізації і послаблюють дифузійні процеси. Високолегованою називають сталь, в якій вміст будь-якого легуючого елемента перевищує 5%, або сумарний вміст всіх легуючих елементів - більше 10%. Також вуглець впливає на температуру порогу холодноламкості - кожна 0,1% С підвищує температуру на 20 ?С. Термічна обробка даної сталі являє собою загартування при температурі 1010…1050 °С на повітрі та відпуск при температурі 720…780 ?С в оливі.