Пошкодження шкіри чи слизових оболонок. Глибина ураження тканин. Клінічний перебіг опіків. Подання першої допомоги потерпілим на догоспітальному етапі та лікування в хірургічних спеціалізованих закладах. Пластичне закриття глибоких поширених опіків.
Аннотация к работе
У нормальних умовах життя променеві опіки спостерігаються дуже рідко, але при катастрофах (вибух атомної бомби чи атомних реакторів) вони можуть стати масовими Опіки рентгеновими променями спостерігаються іноді при лікуванні хворих з поверхневими формами раку, переважно у післяопераційний період. Глибина ураження тканин при опіку (а) 1 - епідерміс, 2 - дерма, 3 - підшкірна основа Визначення плоїш опіку за правилом девятки (б) Електричні опіки виникають під дією технічного, побутового чи атмосферного (блискавка) струму Місцевий опік хоча й буває іноді глибоким, навіть з відшаруванням частини органа чи тканини, але загрозу для життя потерпілого становить загальна дія струму на організм, нервову та серцево-судинну системи (параліч серця, шок). Місце сполучення дерми з епідермісом має хвилястий вигляд через сосочкоподібні виступи дерми в базальний шар епідермісу, тому й назвали його сосочковим. Тяжкість перебігу опіків, розлади, які вони зумовлюють, визначаються площею ураження шкіри чи слизової оболонки та його глибиною.Термальні ушкодження (деструкція клітин внаслідок денатурації та коагуляції білків і порушення кровообігу) зумовлюють підвищення проникності капілярів уже через 15 хв, яка наростає особливо швидко у перші 12 год, поступово знижуючись до 48 год. Ексудат при поверхневих обмежених опіках дренується через опікову поверхню (рану) назовні та в тканини опікової зони, а у разі тяжких опіків переміщується також у органи (головне в скелетні мязи), котрі анатомічно не ушкоджені опіком, і спричинює їх набряк. Втрати рідини через рану можуть досягати 200 мл/м2 за 1 год (у нормі - 15 мл/м2 за 1 год).Клінічний перебіг опіків залежить від їх розмірів (площі та глибини), локалізації, індивідуальних особливостей організму (віку потерпілого, стану здоровя), а також від характеру термічного чинника. Обмежені опіки мають такий самий перебіг, як місцевий рановий процес, супроводжуючись незначними загальними порушеннями (головним болем, невеликою тахікардією, незначним підвищенням температури тіла, лейкоцитозом, деяким збільшенням гематокриту). У перші 24-72 год у багатьох потерпілих (до 50 %) у разі поширеного опіку спостерігається гіповолемічний шок різного ступеня тяжкості з усіма його проявами: зниження температури тіла, кровяного тиску, зменшення діурезу, тахікардія, спадіння поверхневих вен, сірий колір та підвищена вологість шкіри тощо. За умови належної організації першої допомоги та боротьби з гіповолемією і болем частота шоку може бути зменшена. Через 48 - 72 год після опіку розвивається фаза так званої токсемії, яка звичайно триває.Лікування термічних опіків складається з подання першої допомоги потерпілим на догоспітальному етапі та лікування в хірургічних спеціалізованих закладах. Це ж саме робиться і тоді, коли опік стався під дією окропу чи гарячої рідини. З цією метою особливо доцільно обливати водою під час надання першої допомоги (але не пізніше ніж через 30 хв. після опіку) у разі непоширених опіків (особливо опіків кінцівок). Останній акт першої допомоги - запобігання зараженню опікової поверхні - здійснюють шляхом загортання потерпілого в чисте простирадло, марлю чи поліетиленову плівку (великі опіки) або накладання бинтової асептичної повязки при обмежених опіках. Госпіталізації підлягають: хворі з поширеними опіками, опіками дихальних шляхів і з обмеженими опіками II-IV ступеня площею понад 3-5 % поверхні тіла та з поширеними опіками І ступеня площею понад ЗО % у дітей, а також хворі з опіками II-IV ступеня ділянки голови, обличчя, промежини, кистей та стіп незалежно від площі ураження.При опіку І ступеня уражену поверхню змазують етиловим спиртом 1-76 %) і повязкою її не закривають. На опікову поверхню здебільшого накладають волого-висихаючу повязку: з розчином фурациліну (1: 5000), чи 0, 5 % хлоргексидину (краще його спиртовий розчин - гібітан), чи мазьову на гідрофільній основі (левосиль, левоміколь тощо), або з фламазином (1 % сульфазіадин срібла). Опіки II ступеня кистей після обробки їх поверхні антисептиком, краще в формі мазі, або закривають повязкою, або поміщають у целофанові стерильні мішечки, які завязують на запястках. Опіки II ступеня кінцівок чи тулуба можна лікувати також відкритим способом - без повязки - у спеціальних аеротерапевтичних камерах - мішках (для кінцівок) та в установках (АТУ), у які надходить сухе, стерильне повітря. Здебільшого ж під час первинної обробки глибокого опіку, особливо різної глибини, його поверхню - струп або лише закривають асептичною повязкою до появи чіткої демаркаційної зони некрозу і його відшарування (останнє може бути прискорене аплікацією на поверхню струпа протеолітичних ферментів або 40 % саліцилової кислоти), або ж з появою демаркації через кілька діб після опіку проводять некректомію з подальшою аутопластикою.