Рекреаційно-туристичні ресурси України; формування, розвиток та функціонування територіальної організації санаторно-курортного лікування в Україні. Характеристика, принципи організації та державне регулювання процесу надання лікувально-оздоровчих послуг.
Аннотация к работе
Територіальна організація санаторно-курортного лікування в Україні ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні основи дослідження територіальної організації санаторно-курортного лікування 1.1 Поняття санаторно-курортної діяльності 1.2 Територіальна організація санаторно-курортної діяльності 1.3 Принципи організації санаторно-курортного лікування РОЗДІЛ 2. Територіальна організація санаторно-курортного лікування в Україні 2.1 Загальна характеристика санаторно-курортного лікування в України 2.2 Санаторно-курортне лікування системи кровообігу 2.3 Санаторно-курортне лікування захворювань нервової системи 2.4 Санаторно-курортне лікування захворювань органів травлення 2.5 Санаторно-курортне лікування органів дихання 2.6 Санаторно-курортне лікування захворювань опорно-рухового апарату 2.7 Санаторно-курортне лікування сечостатевої системи та інших захворювань Висновки Список використаної літератури ВСТУП Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення субєкта оздоровитися в процесі лікування. Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг необхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів, тобто сукупність обєктів і явищ природного та антропогенного походження; природні та культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. До першої групи належать: кліматичні особливості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязєві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Із цього зрозуміло, що субєкти санаторно-курортного лікування: санаторії, пансіонати, будинки відпочинку тощо мають бути розташовані у відповідних місцевостях, які володіють необхідними природними ресурсами. Такі місцевості, як правило, є курортами. Ринок санаторно-курортних послуг характеризується урізноманітненням пропозиції продукту як за рахунок впровадження нових видів послуг і форм обслуговування, так і за рахунок територіального розширення, формування нових центрів, районів та курортних зон. З цього часу відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязеві курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у XX ст. Незважаючи на різку зміну характеру витрати сил, повязану із скороченням частки фізичної праці у структурі суспільного робочого часу, процес їх відновлення практично не змінився: відпочинок, як і раніше, для переважної більшості населення асоціюється з фізичним спокоєм і рясним харчуванням, тобто реалізуються потреби, прямо протилежні дійсним рекреаційним потребам сучасної людини. Середній рівень - це виробники лікувальних послуг: • санаторно-курортні установи (санаторії і пансіонати з лікуванням); • некурортні установи (санаторії-профілакторії, заводи розливу мінеральних вод, виробники лікувальних грязей). Таким чином, предметом дослідження санаторно-курортної діяльності є територіальні санаторно-курортні системи (ТСКС).