Територіальна організація еколого-економічного комплексу Волинської області - Автореферат

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО КОМПЛЕКСУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРобота виконана на кафедрі країнознавства і міжнародних відносин Волинського державного університету імені Лесі Українки Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Луцишин Петро Васильович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри країнознавства і міжнародних відносин. Захист дисертації відбудеться “20” січня 2003 р. о 16:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м.З огляду на це дослідження територіальної організації еколого-економічного комплексу (ЕЕК) адміністративної області як ключової ланки державного регіонального управління та індикативного планування набуває особливого значення. Подальшого розвитку вимагають питання оцінки господарського навантаження на територію, екологічної стійкості геоекосистеми, визначення економічних збитків господарства від забруднення довкілля, впровадження економічного механізму функціонування ЕЕК, удосконалення територіальної, управлінської та галузевої структур ЕЕК, еколого-економічної конверсії галузей господарства, еколого-економічного районування, транскордонної природоохоронної співпраці тощо. Обраний напрям досліджень тісно повязаний з тематикою, яку розробляє кафедра країнознавства і міжнародних відносин ВДУ, і відповідає пріоритетним напрямам наукових досліджень в Україні на період до 2006 р. (Закон України від 11 липня 2001 р. Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії суспільної географії з проблем ТО суспільно-географічних комплексів різних рівнів, сталого розвитку регіону, еколого-економічного таксонування та комплексування. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методологічних основ формування та ТО ЕЕК адміністративної області на прикладі Волинської області в умовах переходу України на концептуальні засади сталого розвитку суспільства.Пропонуємо виділяти 4 їх типи за характером діяльності та напрямом еколого-економічної конверсії: 1) екологічно агресивні пункти (підприємства та установи, що здійснюють будь-які хімічні чи фізичні зміни параметрів навколишнього середовища - промислові та сільськогосподарські підприємства, заклади побутового обслуговування населення, транспортної інфраструктури і т. ін.); 2) обслуговуючі пункти (освітні, наукові заклади, громадські екологічні організації та ін.); 3) пункти управління і контролю (органи управління і контролю природоохоронної діяльності, заклади екологічного моніторингу та еколого-географічної експертизи); 4) пункти заповідної справи (координаційні структури природно-заповідних утворень і т. ін.). До суспільно-географічних факторів належать: 1) тип і характер минулої та сучасної системи господарювання, екологічне минуле суспільства; 2) соціально-демографічна ситуація (екологічна культура, рівень життя, природний приріст населення області та ін.); 3) система розселення населення; 4) рівень розвитку, структура і територіальна організація господарства (з позицій науково-технічного прогресу, напрямів природокористування, екологізації техніки і технологій, сформованості та розвиненості екологічної інфраструктури тощо); 5) нормативно-правова база природоохоронної діяльності й ефективність механізмів її реалізації; 6) рівень науково-теоретичного обґрунтування та інформаційного забезпечення еколого-економічних перетворень; 7) рівень розвитку прикордонного (міжнародного) співробітництва в екологічній сфері. Для співставлення еколого-економічних центрів і районів за показниками рівня їх господарського розвитку й екологічної агресивності доцільно обчислити Індекс еколого-економічної пропорційності (ІЕЕП): (2) де Qz - питома вага центру (району) в обсязі сумарних економічних збитків від забруднення довкілля по області (%); Qe - питома вага центру (району) у валовій доданій вартості області (%). За рівнем екологічної стійкості на території області можна виділяти 3 групи районів: 1) високої екологічної стійкості (північна і східна периферія області - Камінь-Каширський, Любешівський, Маневицький, Шацький, Ратнівський); 2) середньої екологічної стійкості (центрально-західні райони - Турійський, Ковельський, Старовижівський, Любомльський, а також Горохівський і Ківерцівський райони); 3) низької екологічної стійкості (південно-західні райони (крім Горохівського) - Володимир-Волинський, Локачинський, Рожищенський, Іваничівський, Луцький).

Основний зміст роботи