Клінічна ефективність лаферону у хворих на гепатит В із груп ризику хронізації в залежності від форми важкості, перебігу хвороби, дози та тривалості призначення препарату. Біохімічні показники, що характеризують синдром цитолізу, клітинного імунітету.
Аннотация к работе
Терапевтична ефективність лаферону в комплексному лікуванні хворих на гострий вірусний гепатит ВНайбільшу увагу привертають вірусні гепатити з парентеральним шляхом передачі, які мають високий хронічний потенціал. За даними ВООЗ в різних країнах світу вірусними гепатитами інфіковано більше одного млрд. населення, що значно перевищує розповсюдження ВІЛ-інфекції та більше третини населення світу вже було інфіковано і зараз 5% з них (350 млн. чоловік) є носіями цієї інфекції. Хронічна форма вірусного гепатиту В оцінюється багатьма авторами як найрозповсюдженіша хронічна вірусна інфекція в світі (Угрюмов Б.Л., Громашевська Л.Л. з співавт., 1994; Вовк А.Д., Татьянко Н.В., 1999; Соринсон С.Н., 1997; Sherlock S., Doodly, 1997). З метою підвищення ефективності лікування хворих на вірусні гепатити створюються різні препарати, що можуть бути використані як засоби етіотропної та патогенетичної терапії. Робота виконана в плані загальної програми досліджень по проблемі «Вірусні гепатити», є частиною планових науково-дослідних робіт, які виконувались у Київському НДІ епідеміології та інфекційних хвороб ім.137 хворих отримували лаферон в комплексному лікуванні (основна група), з них 69 чоловік отримували лаферон по 2 млн. ОД внутрішньомязово протягом 14-20 днів (I група), 68 осіб - по 3 млн. ОД через день протягом 15-21 дня (II група). Аналізуючи отримані дані, можна відзначити, що у всіх хворих була збільшена печінка, у 30,6% хворих з середньоважкою формою ГВ та у 34,9% осіб з важкою формою ГВ була збільшена селезінка і в клінічній картині переважали загльноінфекційний, артралгічний, диспептичний синдроми в періоді розпалу жовтяниці як при важкій, так і при середньоважкій формі ГВ. Аналізуючі отримані дані, виявлено, у хворих на ГВ з важкою формою на 14-20 день вміст загального білірубіну зменшився на 59% у хворих, які отримували лаферон по 2 млн. ОД в/м щоденно, на 71% у хворих, які лікувалися лафероном по 3 млн. ОД в/м через день і лише на 35% у хворих контрольної групи; вміст прямого білірубіну зменшився на 59, 74 та 31%; активність АЛАТ в цільній сироватці - на 63%, 54%, 35% відповідно, порівнюючи з рівнем на момент госпіталізації. Для вивчення показників клітинного імунітету нами було обстежено 116 хворих середньоважкою та важкою формами ГВ, з яких 39 осіб отримували лаферон по 2 млн. ОД в/м щоденно, 36 - по 3 млн. ОД в/м через день, 41 хворий, які отримували базисну терапію, склали контрольну групу. HBSAG при виписці реєструвався у 30,3% хворих з важкою формою ГВ, які отримували лаферон по 2 млн. ОД в/м кожного дня та у 36,4% пацієнтів, які лікувалися лафероном по 3 млн. ОД в/м через день; у 13,9% хворих з середньоважкою формою ГВ, які отримували лаферон по 2 млн. ОД в/м кожного дня та у 31,4% пацієнтів, які лікувалися лафероном по 3 млн. ОД в/м через день.Застосування лаферону в комплексній терапії вірусного гепатиту В суттєво впливало на клінічні прояви та біохімічні показники - покращувався загальний стан хворих, прискорювалася регресія клінічних та біохімічних проявів (скорочувалася тривалість інтоксикації, жовтяничного періоду, строків настання жовчного кризу, перебування в стаціонарі, швидше зменшувалися вміст білірубіну та активність аланінамінотрансферази). Моніторинг маркерів вірусного гепатиту В в динаміці показав, що при використанні лаферону в комплексній терапії хворих на ГВ скоріше спочтерігалась елімінація HBSAG та на момент виписки у всіх хворих ставала негативною HBV-ДНК в ПЛР і відбувалася сероконверсія HBEAG на анти-HBE. При гепатиті В виявлена імунологічна недостатність по Т-клітинному типу, що проявилася зниженням загальних Е-РУК та основних регуляторних ланцюгів Т-системи імунітету. Довготривале диспансерне спостереження виявило зменшення частоти носійства HBSAG, затяжних форм та хронізації процесу у хворих, які отримували лаферон; застосування а2-ІФН сприяло попередженню трансформації ГВ в хронічні форми. Отримані результати дозволили запропонувати оптимальний алгоритм застосування лаферону у хворих з груп ризику хронізації.