З"ясування особливостей реалізації державного суверенітету в інформаційній сфері. Визначення основних напрямків та механізмів правового регулювання відносин у сфері інформаційного суверенітету. Пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової основи.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справ Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьРобота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Фандалюк Олександр Васильович, Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії права. Захист відбудеться "07" жовтня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Установлено, что субъектный состав информационного суверенитета значительно уже круга субъектов, наделенных правом реализации свободы информации, а реализация информационного суверенитета в сферах средств массовой информации и Интернета имеет различия.Це обумовлено інтенсифікацією процесів обігу інформації у внутрішній та зовнішній сферах соціальних та міждержавних відносин, а також станом юридичної науки та практики, який демонструє невизначеність змісту категорії "інформаційний суверенітет", конфліктність її співвідношення із сучасними юридичними поняттями та явищами "свободою інформації" та "інформаційною безпекою". Тому, потреба визначення поняття, змісту, правових принципів, механізмів правового регулювання відносин у сфері інформаційного суверенітету, перспектив подальшого нормативно-правового врегулювання інформаційно-правових відносин у сучасних умовах становлення інформаційного суспільства зумовила написання цієї роботи. Системно-структурний метод дав змогу визначити: співвідношення суміжних з "інформаційним суверенітетом" явищ і категорій (підрозділи 1.3, 2.1-2.3); взаємовплив та взаємну обумовленість цього аспекту суверенітету і стану інформаційної безпеки держави (підрозділ 2.1) та реалізації принципу свободи інформації, що формується в умовах становлення права на інформацію в Україні (підрозділ 2.2). Метод логічного аналізу був використаний для формулювання таких понять, як інформація (підрозділ 1.2), інформаційний суверенітет (підрозділ 1.3), інформаційна безпека (підрозділ 2.1), інформаційна свобода (підрозділ 2.2). Техніко-юридичний - застосовувався для виявлення нормативно-правових форм закріплення особливостей понять "інформаційний суверенітет" (підрозділи 1.3, 3.3), "інформаційна безпека" (підрозділ 2.1), "свобода інформації", "доступ до інформації" (підрозділ 2.2) в законодавстві України.Розділ 1 "Теоретико-правова характеристика суверенітету держави в інформаційній сфері" містить три підрозділи, що розкривають основні етапи становлення категорій "суверенітет" та "інформація". На підставі аналізу поглядів науковців та практиків у сфері інформаційного суверенітету автор визначив наявність досить суттєвих розбіжностей з цієї проблематики: від категоричного заперечення введення у теоретико-правовий та нормативний обіг поняття "інформаційний суверенітет", до спроб його подальшого теоретичного обґрунтування і подальшого закріплення у законодавстві (оскільки Закон України "Про інформацію" визначає тільки матеріальну основу інформаційного суверенітету, але формулювання цієї категорії у Законі відсутнє). Враховуючи те, що поняття "інформація" є складовим категорії "інформаційний суверенітет", у підрозділі 1.2 "Теоретико-правова розробленість категорії "інформація" автор проводить аналіз його загальнонаукового, філософського та юридичного розуміння. Введення поняття "інформаційний суверенітет" у науковий обіг у наш час дисертант вважає досить обєктивним, пояснюючи це низкою факторів: термін "інформаційний суверенітет" поєднує у собі поняття "інформація" та "суверенітет" (оскільки поняття інформації виникає лише у середині ХХ століття, то правове регулювання відносин обєктом яких є інформаційні відносини відбувається значно пізніше); збільшення потоку інформації, її глобалізація, а, відповідно, збільшення загроз національній безпеці та навіть суверенітету, вимагають відповідного реагування законодавця на реалії та потреби сьогодення; нові дослідження у цій галузі спричинили введення у науковий обіг категорії "інформаційний суверенітет", яка б у повній мірі відповідала цьому виду правовідносин.