Теоретико-правові дослідження та проблеми правового регулювання у сфері охорони земель в Україні - Статья

Теоретико-правові дослідження та проблеми правового регулювання у сфері охорони земель в УкраїніДослідження питань охорони земель як невідємної складової навколишнього природного середовища набувають в сучасних умовах своєї актуальності, оскільки, незважаючи на положення Конституції України про те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, в умовах сьогодення, стан земельних ресурсів в Україні близький до критичного, оскільки на всій території нашої держави поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруднення (близько 20 відсотків території), підтоплення (близько 12 відсотків території) (Розділ 1 Закону України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" від 21 грудня 2010 року (далі - Стратегія) [1]. Такий стан свідчить, зокрема, як про низький рівень суспільної екологічної свідомості, так і про відсутність дієвого механізму правового регулювання охорони земель в Україні, складовим елементом якого є позитивне правове регулювання відносин у сфері охорони земель, яке, в свою чергу, має враховувати наукові доробки вчених у зазначеній сфері. Так, зокрема, дослідження змісту поняття охорона землі, у тому числі, як основного національного багатства з урахуванням функцій, які виконує земля у життєдіяльності людини та розвитку суспільства, проведені в спеціальній земельно-правовій та еколого-правовій літературі на рівні монографічних та дисертаційних досліджень, в підручниках, навчальних посібниках з земельного та екологічного права, коментарях Земельного кодексу України, окремих статтях, матеріалах конференцій такими вченими як: Андрейцев В.І. Здійснення цих заходів реалізується за допомогою державно-владного впливу на поведінку учасників земельних правовідносин, що дозволяє вести мову про наявність системи правових заходів, з одного боку, як форми юридичної реалізації економічних, науково-технічних, організаційних заходів, і, з другого боку, про відносно самостійну групу заходів охорони земель - правової охорони земель, яка і являє собою конкретно-юридичне розуміння охорони земель [33, 633]. земля охорона екологічний держава В умовах розвитку різних форм права власності на землю та земельні ділянки, законодавчо врегульованих процедур щодо набуття та припинення прав на земельні ділянки та усвідомлення необхідності проведення дієвих заходів щодо охорони земель, залишаються актуальними наукові висновки, які розкривають зміст положення Конституції України - "земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною", що передбачає, зокрема: 1) пріоритет її правового режиму порівняно з іншими матеріальними та духовними обєктами національного багатства, підпорядкованість правового урегулювання режиму цих обєктів правовому режиму землі як основної матеріальної цінності й національної святині, що належить на праві власності Українському народові та підлягає особливій охороні державою; 2) її формально-юридичну легалізацію як біолого-географічної, екологічної, рекреаційної, лікувальної, оздоровчої, історико-культурної та іншої цінності нації, що потребує посиленої особливої охорони держави, враховуючи її унікальні природні властивості, що забезпечують існування та розширення на ній обєктів з підвищеним режимом державно-правової охорони з урахуванням виконання ними життєво необхідних функцій для людини та інших обєктів живої природи, суспільства і нації; 3) виділення її окремих осередків з метою особливої державно-правової охорони шляхом зонування та встановлення специфічного правового режиму обмеження господарської діяльності, яка спроможна створювати небезпеку для життя та здоровя людей, особливо охоронюваних обєктів довкілля та інших унікальних і цінних обєктів матеріального світу [16; 173].