Вивчення внутрішньоособистісного конфлікту як поширеного прояву психіки молоді. Його визначення за характером впливу на особистість: конструктивний чи деструктивний, а також за неадекватними формами прояву поведінки: адиктивної, суїцидальної, захисної.
Аннотация к работе
Теоретико-методологічні підходи щодо структури внутрішньоособистісного конфлікту в період юнацького студентського вікуЗазначено, що внутрішньоособистісний конфлікт є поширеним проявом психіки представників юнацького віку; за характером впливу на особистість внутрішній конфлікт може бути конструктивним чи деструктивним. Отже, внутрішній особистісний конфлікт - це конфлікт усередині психічного світу особистості, повязаний із зіткненням у її свідомості протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цінностей, цілей, ідеалів); це гостре негативне переживання, викликане тривалою боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відбиває суперечливі звязки із соціальним середовищем, яке затримує ухвалення рішення [1, с. Левін у своїй теорії зазначає, що конфлікт - це ситуація, обумовлена необхідністю вибору між силами однакової величини, що діють на особистість. У теорії діяльності конфлікт інтерпретується за допомогою структурних компонентів діяльності - мотиву, відношення, мети, що є підставами для конфлікту, і з позиції діяльності як умови виникнення конфлікту (О. М. Аналіз наукової літератури дає можливість конкретизувати позитивні наслідки внутрішнього особистісного конфлікту: конфлікти сприяють мобілізації ресурсів особистості для подолання існуючих перешкод її розвитку; конфлікти допомагають самопізнанню особистості й виробленню нею адекватної самооцінки; внутрішній особистісний конфлікт загартовує волю й зміцнює психіку людини; конфлікт є засобом і способом саморозвитку й самоактуалізації особистості.