Теоретико-методологічні основи розвитку самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, м. Науковий консультант: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, директор, м. доктор педагогічних наук, професор Барбіна Єлізавета Сергіївна, Херсонский державний університет, професор кафедри педагогіки і психології; Захист відбудеться 21 березня 2007 року о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, Україна, м.Нагальне завдання, яке важливо вирішувати для забезпечення неперервності освіти і формування творчої особистості спеціаліста - навчити студента (учня) вчитися, самостійно набувати знання, розвивати індивідуальні якості протягом усього життя. На глибоке переконання педагога,“альфою і омегою” дидактики має стати пошук та відкриття способу, коли б “учителі менше навчали, а учні більше б учились”. К.Д.Ушинський вважав самостійну навчально-пізнавальну діяльність єдиною міцною основою будь-якого плідного навчання. Необхідність розвязання означених суперечностей, обєктивна потреба й соціальна значущість процесу вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів, забезпечення неперервної освіти впродовж усього життя, недостатня теоретична і практична розробленість проблеми розвитку самостійної пізнавальної діяльності з метою формування творчої особистості педагогів зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження “Теоретико-методологічні основи розвитку самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя”. самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів педагогічних навчальних закладів виступає необхідною умовою підготовки майбутнього вчителя до організації самостійної навчальної діяльності учнів. Для розвязання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження, зокрема: теоретичний аналіз педагогічної, філософської, психологічної літератури з проблем пізнання; узагальнення теоретичних положень і практичних результатів вітчизняної та зарубіжної педагогічної освіти для обґрунтування концептуальних положень СНПД; вивчення педагогічного досвіду організації самостійної пізнавальної діяльності студентів та учнів, мотивації до навчання з метою виявлення їх переваг і недоліків у підготовці вчителя; емпіричні методи: анкетування, інтервю, бесіда, вивчення результатів навчальної та наукової роботи студентів з метою діагностики забезпечення СНПД у навчальному процесі; рефлексії власної педагогічної діяльності, що сприяло відстеженню взаємозалежності між діяльністю викладача і результативністю навчальної діяльності студента, метод незалежних експертів, педагогічний експеримент, статистична обробка отриманих даних, що забезпечили достовірність результатів дослідної роботи.У першому розділі - “Проблеми самостійної пізнавальної діяльності субєктів учіння в сучасних умовах” - проаналізовано сучасний стан освіти в Україні в контексті розвитку самостійної пізнавальної діяльності; розробленість проблеми самостійної пізнавальної діяльності субєктів учіння в наукових дослідженнях; розглянуто вітчизняний і зарубіжний досвід самостійної пізнавальної діяльності у професійній підготовці майбутнього вчителя; виявлено суперечності організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів педагогічних навчальних закладів та учнів, особливості цієї діяльності в умовах інформаційно-технологічного соціуму третього тисячоліття. Особливу увагу в розділі приділено уточненню поняттєво-термінологічного апарату пізнавальної діяльності: проаналізовано поняття “пізнавальна діяльність”, “самостійна пізнавальна діяльність”, “самостійна навчально-пізнавальна діяльність”, “самостійна робота”, “самоосвіта”, “індивідуалізація навчання”, “диференціація навчання”, “самостійність” у процесі навчання. Перебудовчі процеси в освіті актуалізують проблему вдосконалення самостійної пізнавальної діяльності учнів і студентів. Результати аналізу теорії пізнання та методологічних робіт свідчать, що діяльність учнів у навчанні виступає специфічним процесом пізнання, а між розумовою діяльністю школяра і вченого існує певний збіг: у процесі пізнання учень також пізнає, однак не досліджує. При цьому важливо більше уваги приділяти практичним аспектам організації самостійної пізнавальної діяльності учнів та студентів, ураховуючи особливості їх пізнання (роль вітагенного досвіду, наукове пізнання та читання наукових текстів, пізнавальна діяльність і формування свідомості, пізнавальна діяльність і творчість та ін.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ