Генезис проблеми формування готовності вчителя до інноваційної професійної діяльності. Концептуальні основи та теоретичні засади формування готовності майбутніх учителів. Технологія формування готовності учителів до професійної діяльності, її апробація.
Аннотация к работе
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІРобота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Євдокимов Віктор Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Захист відбудеться 24 травня 2006 року о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м.Перетворення, що відбуваються в системі загальної середньої освіти України відповідно до національних і цивілізаційних аксіологічних пріоритетів, спричинили виникнення нового соціального замовлення на вчителя, спроможного здійснювати інноваційну професійну діяльність. Успішність модернізаційних процесів, ініційованих на державному рівні, значною мірою визначається особистим ставленням учителя до інновацій, його теоретико-методологічною та технологічною підготовленістю до розбудови національної системи освіти на гуманістичних і демократичних засадах. Так, сьогодні маємо досить чітко окреслену законодавчу базу інноваційних перетворень у галузі безперервної педагогічної освіти: Національну доктрину розвитку освіти (2002 р.), Закон України “Про освіту” (1991 р.), Закон України “Про вищу освіту” (2002 р.), Державну програму “Вчитель” (2002 р.), Положення про інноваційну освітню діяльність (2000 р.), Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад (2002 р.), у яких відображено тенденції до гуманізації, інтернаціоналізації та гуманітаризації педагогічної освіти, передбачено заходи, спрямовані на становлення вчителя як субєкта модернізаційних перетворень в освітній галузі. Серед праць українських і зарубіжних учених, присвячених розгляду окремих аспектів проблеми формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності, відзначимо, у першу чергу, монографію Л. Усе зазначене й зумовило вибір теми нашого дослідження - “Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності”.У першому розділі - “Генезис проблеми формування готовності вчителя до інноваційної професійної діяльності” - визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, висвітлено основні підходи до її розвязання на теоретичному та практичному рівнях, розкрито роль і місце інноваційного навчання студентів у системі сучасної базової педагогічної освіти в Україні та розвинених країнах. На першому з них (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) готовність ототожнювалась із феноменом настанови та розглядалась як психічний стан субєкта, що спричиняє поведінку (діяльність) певного характеру й спрямованості (Д. початок ХХІ ст.) готовність починає вивчатись у контексті теорії діяльності взагалі та професійної діяльності зокрема (Г. З метою уніфікації існуючих у професійній педагогіці й психології праці підходів запропоновано розрізняти загальну й ситуативну готовність, розуміючи під першою інтегральну, стійку характеристику особистості, що є передумовою успішного виконання діяльності, а під другою - психофізіологічний стан, який відповідає умовам виконання діяльності за конкретних обставин (М. Установлено, що термін “підготовка” збагачує поняття “готовність”: підготовка до професії розглядається як процес формування готовності до неї, а готовність - як результат професійної підготовки.Запропоновано новий підхід до розвязання комплексної соціально-педагогічної проблеми формування готовності майбутніх учителів до створення, упровадження і розповсюдження освітніх нововведень. Доведено актуальність проблеми формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності. Як загальне вона є складовою загальнопедагогічної підготовки, як особливе - має певну специфіку, зумовлену закономірностями процесу формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності, як індивідуальне - відображає залежність її організації від рівня розвитку інноваційного потенціалу студентів. Доведено, що формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності має розглядатись як процес їхньої цілеспрямованої підготовки до створення, впровадження та розповсюдження освітніх нововведень, який підкоряється дії певних зовнішніх і внутрішніх закономірностей.