Специфічні риси протікання політичного процесу в періоди суспільно-політичних трансформацій. Політичний інтерес як основне джерело політичної активності. Необхідність розробки та формування політико-правової основи розв’язання політичних конфліктів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІРобота виконана на кафедрі філософії і політології Міжрегіональної академії управління персоналом Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Міжрегіональна академія управління персоналом, директор інституту права Захист відбудеться “23” червня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.02 в Одеській національній юридичній академії за адресою: 65009, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.на матеріалі сучасної політичної транзитології та компаративної політології проаналізувати специфіку протікання політичного процесу в періоди суспільно-політичних трансформацій, окреслити специфіку дослідження окремих аспектів політичного процесу в теоріях політичної модернізації; проаналізувати політичний інтерес як джерело політичної активності та основний стимулюючий фактор політичного процесу, продемонструвати його вплив на розвиток політичних процесів і виявити механізми взаємодії політичного інтересу та політичного процесу; Предмет дослідження - сучасні концептуальні підходи до аналізу політичного процесу, які дозволяють виявити його цілісність, розкрити його сутність, специфіку взаємодії основних субєктів політичного процесу, а також характер протікання політичного процесу в політичних системах різного типу. Обгрунтовано, що до основних властивостей політичного процесу, які дозволяють чітко відокремити його від інших типів суспільних процесів, належать такі: а) центральною ланкою політичного процесу є взаємовідносини, які утворюються між державою та суспільством; б) з точки зору своїх наслідків, а також участі у ньому, політичний процес завжди охоплює достатньо великі групи людей; в) у політичному процесі завжди кристалізується певний політичний інтерес, який забезпечується за допомогою авторитету та повноважень публічної влади; г) політичний процес тісно повязаний з іншими сторонами життя суспільства і, як правило, має прямий чи опосередкований вплив на них; д) сам політичний процес становить одночасно спосіб і результат взаємодії політичних сил. Визначено, що специфічними рисами, які характеризують політичний процес в перехідних політичних системах, є такі: а) домінування революційних перетворень над еволюційними; б) зміна балансу між базовими та периферійними політичними процесами; в) інноваційний характер переважної кількості політичних відносин та інститутів; г) недотримання загальноприйнятих стандартів та методів політичної боротьби між різними субєктами політичного процесу; д) значні хитання в структурі політичної участі; е) відсутність чітко виражених циклів політичного процесу, які обумовлюються не стільки виборчими циклами, скільки перманентною боротьбою конкуруючих політичних еліт між собою.Воно виходить з того, що політичний процес не може бути зведеним виключно до діяльності органів державної влади, а являє собою політичну діяльність індивідів та їх груп, політичних структур суспільства, держави спрямовану на досягнення й реалізацію їхніх політичних інтересів. Серед основних чинників, що визначають суперечливий характер політичного процесу в умовах трансформації політичної системи, слід виділити наступні: а) потужний вплив авторитарних тенденцій (схильність до формалізації чи обмеження форм політичної участі громадян, надмірна концентрація влади, застосування заходів, які сприяють встановленню жорсткого контролю над політичною поведінкою громадян чи їх відчуженню від політики, і т.д.); б) амбівалентний характер самої політичної системи, в якій хаотично поєднуються демократичні й авторитарні елементи; в) позапублічність значної кількості політичних дій та рішень, що унеможливлює їх швидку й адекватну оцінку; г) невідповідність реальної діяльності значної кількості політичних інститутів тим основним функціям, які вони повинні виконувати в умовах демократії; д) значна розбіжність між офіційно проголошеними цілями політичної діяльності та їх фактичною діяльністю. У ІІ розділі “Структурно-функціональний метод дослідження політичних процесів: основні категорії” досліджуються політико-правові і теоретичні аспекти класифікації стадій політичного процесу, висвітлюється специфіка структуризації та впливу політичних інтересів на протікання політичних процесів, а також аналізується співвідношення політичної участі і політичного функціонування в політичному процесі як двох необхідних векторів його реалізації. “Політико-правові і теоретичні аспекти класифікації стадій політичного процесу” автор звертає увагу на те, що одним з найбільш часто застосованих методів, які використовуються політологічною наукою для визначення стадій політичного процесу, є метод структурного аналізу політичного процесу.