Дослідження підходів науковців до визначення поняття "соціально-педагогічні технології". Окреслення основних рис даних технологій. Аналіз роботи соціального педагога школи, його функцій при роботі із конфліктами та виконанні ролі "конфліктолога".
Аннотация к работе
У статті проаналізовано підходи науковців до визначення поняття «соціально-педагогічні технології», окреслено основні риси даних технологій. Автор на основі вивчення побудови алгоритму соціально-педагогічної технології пропонує власне бачення соціально-педагогічної технології врегулювання конфліктів у школі між учнями за допомогою медіації.Професійна сфера соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу характеризується насиченістю функцій і напрямів роботи, спрямованих на створення умов для всебічного розвитку дітей і молоді та сприяння їх успішній соціалізації. Визначальну роль у реалізації поставлених перед соціальним педагогом завдань відіграє рівень володіння фахівцем комплексом соціально-педагогічних технологій, уміння вибирати найбільш доцільні й ефективні. Теоретичний аспект порушеної проблеми - медіація як соціально-педагогічна технологія вирішення конфліктів у школі - у сучасній науково-педагогічній літературі не має цілісного висвітлення. Більшість дослідників (Р.Вайнола, Н.Заверико, І.Звєрєва та ін.) розглядають соціально-педагогічні технології як інтегративний різновид соціальних і педагогічних технологій; сукупність форм, методів та прийомів спрямованих на сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей, задатків, активізацію зусиль клієнтів (переважно дітей та молоді) на вирішення власних проблем. Соціально-педагогічна технологія інтегрує в собі якості соціальної та педагогічної технологій і визначається Н.Заверико як спосіб взаємодії соціального педагога чи соціального працівника з клієнтом з метою сприяння успішній його соціалізації у наявних або спеціально створюваних умовах.Соціально-педагогічна технологія передбачає створення алгоритму роботи спеціаліста із клієнтом.