Особливості виховання підлітків у різних за структурою сім’ях. Статистичне дослідження основних стилів сімейного виховання та їх впливу на особистісний розвиток. Дослідження соціально-психологічної адаптації підлітків. Характеристика функцій родини.
Аннотация к работе
Проблемі дослідження впливу стилів сімейного виховання на психічний розвиток підлітків присвячені дослідження А.Є. Лічко докладно описав несприятливі поєднання відхилень характеру з порушеннями взаємин підлітка з батьками. Юстіцкіс присвячені проблемі факторів сімейного виховання, що створюють негармонійні стилі сімейного виховання. Існує також ряд досліджень, присвячених проблемі взаємин підлітка в сімї: роботи Н.А. Значний вплив на особистість підлітка має стиль його взаємин з батьками, що лише почасти обумовлений їх соціальним становищем.Від того, як батьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання, а, отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежить сприймання і оцінка підлітком себе, формування позитивного чи негативного образу “Я”, прийняття чи неприйняття своєї особистості. Батьківські установки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки і діяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, за якими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Сімя має особливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків. На думку Л.І.Анциферової сімї належить ціла палітра властивих їй стимуляторів психосоціального розвитку дитини, найважливіші з яких - інтенсивність та багатство спілкування з дорослими, інтимні та стійкі емоційні контакти з постійними особами (батько, мати, ін. члени сімї), батьківська любов і турбота. Діти з таких сімей мають кращу підготовленість до ролі майбутнього сімянина, структура їх життєвих цілей представляє більш соціальну цінність, ніж у дітей з сімей із низьким рівнем демокрануації подружніх взаємин.Шлюб як стійкий союз між чоловіком і жінкою виник у родовому суспільстві. Закордонні соціологи розглядають родину як соціальний інститут лише в тому випадку, якщо вона характеризується трьома основними видами сімейних відносин: шлюбом, батьківством і спорідненням, при відсутності одного з показників використовується поняття “сімейна група”. Слово “шлюб” походить від російського слова “брак”. Слабка соціальна захищеність, матеріальні труднощі, випробовувані родиною в даний час, привели до скорочення народжуваності в Україні і формуванню нового типу родини - бездітної. Середній вік вступаючи до шлюбу за останні 10 років збільшився серед жінок на 2 роки, серед чоловіків - на 5 років.Що б там не говорили психологи, життя однієї - єдиної дитини в родині нерідко складається так, що підтверджує саме цю, другу, точку зору. Безперечно, батьки, що мають єдину дитини, звичайно приділяють їй надмірну увагу. Якщо не торкатися деяких обмежень фізичного порядку, одних батьків лякає відповідальність, інші побоюються, що народження другої дитини позначиться на їхньому матеріальному становищі, треті, хоча ніколи не визнаються в цьому, просто не люблять хлопців, і їм цілком достатньо одного сина чи однієї доньки. Деякі перешкоди психічному розвитку дітей мають зовсім визначену назву - тепличні умови, коли дитину пестять, ніжать, балують, пестять - одним словом, носять на руках. Навіть у тому випадку, якщо родина випробує деякі матеріальні утруднення, не можна обмежуватися однією дитиною.Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитини і керуватися любовю у своїх повсякденних турботах по відходу за ним, необхідно, щоб дитина відчувала, була впевнений, що її люблять. Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Вселяння дитині почуття, що його люблять і про нього піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Батьки можуть стати володарями душі своєї дитини лише в тій мері, у якій їм удається розбудити в дитині потребу у власних досягненнях, власному вдосконаленні.Соціально-психологічна адаптація являє собою: - процес і результат активного пристосування індивіда до видозмінного середовища за допомогою найрізноманітніших інтеріоризованих соціальних засобів (дій, вчинків, діяльності); осмислення і розвязання типових, переважно репродуктивних завдань і проблем шляхом соціального прийняття чи ситуативно можливих способів поведінки особистості, що конкретно виявляється в наявності таких психологічних феноменів, як оцінка, розуміння і прийняття нею навколишнього середовища і самої себе, їх будови, вимог, завдань тощо. Соціально-психологічна адаптація завжди спрямовується полярними тенденціями - процесами адаптованості-неадаптованості, тобто тими психорегулятивними механізмами, які реально представлені у внутрішньому світі особистості.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичний аналіз психологічних особливостей сімї, як соціального інституту та стилів сімейного виховання
1.1 Сімя, як соціальний інститут формування особистості
1.2 Соціальні функції родини
1.3 Особливості виховання підлітків у різних за структурою сімях
Розділ 2. Емпіричне дослідження стилів сімейного виховання та їх впливу на особистісний розвиток підлітка
2.1 Теоретико-статистичне дослідження основних стилів сімейного виховання та їх впливу на особистісний розвиток
2.2 Вплив сімейних традицій на розвиток особистості підлітка
2.3 Дослідження соціально-психологічної адаптації підлітків
Висновки
Список використаної літератури підліток сімя виховання