Концепція інституційного ізоморфізму, що акцентує увагу на організаційних полях, в яких функціонують інститути. Проблеми, що перешкоджають розробці теорії інституційних змін: обмеженість знань, надмірна кількість акторів, дистрибутивна природа інститутів.
Аннотация к работе
Інститут держави і права ім.З точки зору неоінституційної теорії інституційна пастка - це неефективна стійка норма або ж інститут, що може самопосилюватися. Гудін, інститути можуть змінюватися у результаті: 1) чистої випадковості або дії непередбачуваних обставин: взаємодія різних інститутів може призвести до виникнення абсолютно нового непередбаченого типу; 2) еволюційні зміни: інститути, що відповідають вимогам певного етапу історичного розвитку, змушені трансформуватися під впливом певного відбіркового (селективного) механізму; 3) продуманих стратегічних кроків агентів політичної дії [8]. На його думку інститут може зберегти форму, але замінити зміст та ступінь впливу на індивідів, з якими взаємодіє. Інституційний ізоморфізм реалізується у результаті: а) примусових змін через формальний чи неформальний тиск з боку інших інститутів-організацій чи виникнення проблем з легітимністю; б) наслідування, модифікації за зразком інших інститутів у випадку невизначеності; в) професіоналізації, коли для підвищення своєї ефективності інститути-організації віддають перевагу підвищенню спеціалізації у певній сфері [1, с. Інституційні зміні часто мають місце лише тоді, коли проблеми інтерпретації правил та примусу до їх виконання відкривають акторам нові можливості реалізовувати «старі» правила по-новому.