Спроба узагальнення теоретичних напрацювань західних кримінологів щодо розробки форм запобігання злочинності, які відносно нові для вітчизняної правозастосовної практики. Аналіз стратегії зменшення можливостей учинення злочинів, її поняття та складові.
Аннотация к работе
Теоретична основа формування нових підходів до скорочення злочинності в УкраїніУ статті здійснено спробу узагальнення теоретичних напрацювань західних кримінологів щодо розробки різних форм запобігання злочинності, які є відносно новими для вітчизняної правозастосовної практики. Подано загальний аналіз стратегії зменшення можливостей учинення злочинів, надано визначення її поняття, перелічено складові. Ключові слова: теорія запобігання злочинності, західна кримінологія, нові форми профілактики злочинності, стратегія зменшення можливостей учинення злочинів. В статье осуществлена попытка обобщения теоретических наработок западных криминологов по разработке различных форм предупреждения преступности, которые являются относительно новыми для отечественной правоприменительной практики. Ключевые слова: теория предупреждения преступности, западная криминология, новые формы профилактики преступности, стратегия уменьшения возможностей совершения преступлений.Тобто, це можна назвати елементами давнього ситуаційного запобігання не лише злочинності, а й іншим негативним проявам (нападам ворогів, утечі засуджених, потраплянню до міста небажаних осіб). Покращання результативності практики протидії злочинності в Україні не уявляється можливим без удосконалення кримінологічної теорії, розширення сучасного уявлення про традиційні напрями антикриміногенного впливу на злочинність. У нашій державі теорія запобігання злочинності є відносно статичною, адже спирається на загалом застарілу радянську кримінологічну думку. Беручи до уваги, що за останні кілька десятиліть розвинені західні країни світу (США, Канада, Велика Британія, країни-члени ЄС) досягли значного успіху у сфері контролю та мінімізації злочинності, стає очевидною потреба у вивченні теоретичних здобутків передусім західних учених, спрямованих на підвищення ефективності протидії злочинності, зменшення її "ціни" (чисельності жертв злочинів, витрат на утримання правоохоронних і судових органів, установ виконання покарань), зміщення акценту від каральної практики на профілактику. Політика держав у сфері запобігання злочинності, включаючи західні країни, аж до першої половини ХХ ст. була доволі жорсткою та мала яскраво виражений каральний характер.