Ознайомлення з основними підходами до визначення поняття "групова лояльність" у соціогуманітарних науках. Виокремлення й аналіз структури, рівнів, факторів та полей формування групових лояльностей, а також розробка шкали їхнього змістового наповнення.
Аннотация к работе
Львівський національний університет імені Івана ФранкаАвтор ставить дослідницькі питання з приводу значимості групової лояльності для індивідів у групі, а також, як окремі лояльності можуть вплинути на міжгруповий конфлікт. Наприклад, через нормативну участь лояльність проявляється в соціальних практиках на підтримку цілісності групи. Наприклад, когнітивно лояльність може проявлятися через підвищений інтерес особи до різносторонньої інформації про ту чи іншу соціальну групу; емотивно лояльність може проявлятися через оціночні судження, емоції, почуття тощо щодо членів тієї чи іншої суспільної когорти; поведінково лояльність може бути підтверджена тим, що людина жертвує особистими амбіціями задля блага тієї чи іншої групи. Першу модель лояльності автори називають діалектичною перспективою, зміст якої полягає в припущенні, що кожного разу, коли індивід проявляє лояльність до певної особи чи групи, він чи вона бере участь в акті нелояльності до особи чи групи, з якими він/вона не має нічого спільного в плані емоцій, цінностей, вірувань, переконань. Наприклад, проявом гайфенізму, крім наведеного вище, може бути лояльність до віруючих та до атеїстів (релігійна площина); лояльність до націоналістів та комуністів (ідеологічна площина); лояльність до лібералів та консерваторів (політична площина); лояльність до бізнесменів та робітників (економічна площина).Отже, на основі вищенаведеного пропонуємо визначати групову лояльність як прихильність до соціальної групи, яка характеризується визнанням подібності з членами тієї чи іншої соціальної групи, відчуттям позитивних емоцій щодо неї, соціальними звязками між її представниками та їхньою прогруповою поведінкою.