Аналіз ознак та видів шахрайства, його прояви у сучасних умовах, психологічний механізм реалізації злочинного діяння. Криміналістична характеристика шахрайства та зв’язки між її структурними елементами. Соціально-психологічні особливості особи шахрая.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики, член-кореспондент Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України.Процес розбудови демократичної, соціальної та правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. У процесі дослідження були використані порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), формально-логічний (класифікація способів та слідів шахрайства, класифікація шахраїв), функціональний (динаміка механізму вчинення шахрайства; аналіз ефективності окремих слідчих дій), системно-структурний (типізація слідчих ситуацій, тактичних операцій; розробка системи типових версій при розслідуванні даної категорії злочинів); статистичний (використання статистичних даних, узагальнення кримінальних справ про шахрайство, анкетування слідчих МВС України). Правову базу дослідження становлять: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення та аналізу 350 кримінальних справ про шахрайство, які були розглянуті судами України з 1998-2005 р.р. (Харківської, Полтавської, Сумської, Миколаївської областей), статистичні дані та аналітичні матеріали Міністерства юстиції України, МВС України; результати анкетування 75 слідчих МВС України, які здійснювали розслідування злочинів даної категорії. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому на базі основних положень теорії криміналістики, узагальнення кримінальних справ про шахрайство розроблено теоретичні засади розслідування шахрайства в сучасних умовах.Аргументовано, що при вчиненні злочинних посягань, шахраї вирішують розумові завдання, які спрямовані на визначення: а) предмета посягання; б) кола осіб, які зацікавлені в отриманні майна; в) механізму впливу на потерпілого; г) місця, часу та інших чинників вчинення шахрайства. Звернено увагу на появу достатньо нових видів шахрайства: шахрайство на ринку цінних паперів; шахрайство у сфері вексельних відносин; шахрайство у сфері обігу житла; шахрайство у сфері житлового будівництва; шахрайство у сфері страхових послуг; шахрайство у сфері підприємницької діяльності; шахрайство у сфері працевлаштування, інвестиційне шахрайство; інтернет-шахрайство. Визначено підстави класифікації способів шахрайства за: а) видом шахрайства (у сфері вексельних відносин; страхових послуг; обігу житла; працевлаштування; житлового будівництва; інвестиційне шахрайство; інтернет-шахрайство; шахрайство на ринку цінних паперів; інші види шахрайства); б) предметом посягання (заволодіння чужим майном; заволодіння грошовими коштами); в) особою злочинця (володіє спеціальними навичками; не володіє спеціальними навичками; перебуває у трудових відносинах з підприємством; сторонньою особою; раніше не засудженою особою; засудженою за інші злочини; засудженою за ст. За результатами узагальнення й аналізу кримінальних справ про шахрайство встановлено, що такий спосіб як заволодіння матеріальними коштами шляхом отримання цього майна за фальшивими документами зустрічався у 10,5% випадків; шляхом незаконного отримання грошових виплат - 10,2%; шляхом отримання тих чи інших товарів у кредит за фальшивими документами і ухилення від сплати суми, що залишилася - 8,6%; привласнення майна, помилково відпущеного у більшій кількості чи кращої якості - 4,8%; отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за поставку товарів із наступним ухиленням від виконання зобовязань за угодою - 3%; поставка товару у меншій кількості, більш низької якості - 6,7%; заволодіння грошовими сумами у банківських установах шляхом використання у розрахунках між організаціями (підприємствами) фальшивих документів - 8%; обман під час азартних ігор - 7,4 %; шлюбні афери - 3,6%; використання грошових чи речових “ляльок” - 9 %; збір “пожертвувань” - 2,4%; заволодіння матеріальними цінностями без наміру виконати зобовязання за угодою - 14,8%; продаж виробів більш низької, ніж передбачено угодою, якості - 11%.