У статті розглядаються теоретичні засади перекладацької діяльності Б. Грінченка в контексті культурного життя України на зламі століть. Характеристика їх трансформації в національному українському літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ століття.
Аннотация к работе
У статті розглядаються теоретичні засади перекладацької діяльності Б.Hrinchenkos translations are perceived as active factors of language, literature and nation creation, stimulus of the writers original creative work, world-view and aesthetic evolution of the national writer around the turn of the century. Тетеріної та ін.) щодо розвитку теорії художнього перекладу, трансформованої через різноманітні літературознавчі аспекти, системно демонструють винятковість ролі української літературної мови у творенні органічної національної культурно-естетичної системи, що було особливо актуальним на межі ХІХ та ХХ ст. Пізніше Емський указ 1876 року не заважав вживанню української мови в оригінальних творах, але повністю забороняв опублікування іншомовних текстів в українському перекладі, переслідуючи мету, яку слушно визначив М. Адже становище культурної резервації, штучно створеної для гальмування розвитку української культури, в умовах якої «нові європейські ідеї демократизму і лібералізму» прийшли в Україну вперше «не в українській одежі, не на українській мові, а на російській» [2, 162], не могло залишити байдужим Б. Грінченка. Почуймо себе членами усесвітньої людської сімї і візьмімо собі все гарне, правдиве, високе і людяне, що виробила за свого життя людськість, візьмімо й зробімо його частиною нашої душі, будьмо рідні і Гомерові, і Шекспірові, і Дантові, але попереду над усім зоставаймося самими собою, будьмо українцями-русинами думкою, мовою, ділом» [3, 162], - закликає письменник.