Аналіз підходів відомих музикознавців, методистів до проблеми становлення виконавської техніки. Визначення основних компонентів виконавської техніки інструменталіста. З’ясування причин та наслідків виникнення виконавських труднощів. Шляхи їх подолання.
Аннотация к работе
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ ТЕХНІКИ МАЙБУТНЬОГО ІНСТРУМЕНТАЛІСТАПідходи до техніки та прийоми гри істотно змінювались, залежно від тих завдань, які поставали перед музикантами. Надалі, у процесі обговорення, яке передбачало осмислення всього попереднього досвіду формування виконавської майстерності, склались сучасні погляди на техніку. Коли йдеться про техніку, то мають на увазі ту суму вмінь і навичок прийомів гри, за допомогою яких музикант досягає потрібного художнього, звукового ефекту. Він констатував, що в процесі розвитку виконавця його техніка ніколи не може бути вироблена окремо й незалежно від його художніх намірів і формується, виходячи з цих намірів і стосовно їх, тому вона індивідуальна, відрізняється від техніки іншого музиканта своїм характером. Нейгауза натрапляємо на таке визначення техніки виконавця: «будь яке вдосконалення техніки є вдосконаленням самого мистецтва, а значить, допомагає виявити зміст, «потаємний сенс», виступає матерією, реальною плоттю музичних творів.