Службові і посадові особи: зміст понять та їх співвідношення. Суспільна роль та функції державної служби в Україні. Соціальний захист державних службовців як необхідна умова забезпечення їх діяльності в період входження до європейських структур.
Аннотация к работе
Содержание Вступ Розділ І. Теоретико-методологічні засади організації державної служби в Україні 1.1 Поняття державної служби та державних службовців 1.2 Службові і посадові особи: зміст понять та їх співвідношення 1.3 Суспільна роль та функції державної служби в Україні Розділ ІІ. Соціальний захист державних службовців як необхідна умова забезпечення їх діяльності в період входження до європейських структур 2.1 Необхідність соціального захисту як основа діяльності державних службовців 2.2 Оплата праці державних службовців 2.3 Заохочення за сумлінну працю 2.4 До подання додаються такі документи 2.5 Щорічні та додаткові відпустки державних службовців 2.6 Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям 2.7 Соціально - побутове та матеріальне забезпечення державних службовців Розділ ІІІ. Пошук оптимальних шляхів щодо підвищення соціального захисту державних службовців в Україні 3.1 Оплата праці, заохочення та соціальні гарантії державним службовцям згідно проекту Закону про державну службу 3.2 Використання зарубіжного досвіду в сфері соціального захисту державних службовців Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Розбудова незалежної української держави докорінно змінила спосіб діяльності працівників органів влади. Внаслідок цього надзвичайно підвищилися вимоги до працівників цих органів щодо їх компетентності, професійності та інших особистісних якостей. Робота працівника органу влади сьогодні не є такою шанованою та привабливою, як раніше. На фоні збільшеного навантаження та підвищення вимог до якості роботи це призводить до глибоких невідповідностей, в першу чергу - в соціально-гуманітарних аспектах. Велика кількість службовців зробила вибір професії саме через прагнення присвятити себе служінню народу, зайняти гідне місце в суспільстві. Але, насправді, сьогодні образ державного службовця в суспільній свідомості все більше наповнюється такими ознакам, як неефективний працівник (незалежно від того, чи керівник, чи рядовий співробітник), корупціонер тощо. Через це задоволеність службовців самим фактом своєї роботи в органах влади все менше стає стимулом до праці, оскільки не підкріплюється високою повагою в суспільстві. Закон України „Про державну службу” передбачає доволі розвинуту та гнучку систему матеріальної винагороди за працю чиновників. Вона складається з посадового окладу, надбавок до посадового окладу за ранг, особливі умови служби, вислугу років, із премії за підсумками служби за квартал і за рік. Але в Законі нічого не говориться про критерії, за якими здійснюється оцінка особливих умов служби чи підсумків роботи. До того ж, вся ця система базується на розмірі окладу державного службовця, який часто є принизливо невеликим (чи можна вважати гідним той факт, що оклад державного службовця нижчого рівня може бути меншим за прожитковий мінімум). З одного боку, мають місце достатньо широкі соціальні гарантії щодо державних службовців. Розмір пенсій державних службовців становить до 80 відсотків (у залежності від стажу) посадового окладу на день припинення державної служби з наступною індексацією на підставі діючого законодавства. Проте, подібні гарантії перестають бути монополією тільки державної служби: аналогічною є й наукова пенсія, а тривалість відпустки викладачів становить два місяці. Так, Закон України „Про державну службу” передбачає безкоштовне медичне обслуговування державних службовців та членів їхніх родин в державних та муніципальних медичних закладах. Така компенсація повинна містити в собі комплекс заходів, спрямованих на: - по-перше, реалізацію соціальних очікувань, що лягли в основу професійного вибору службовця (надання довгострокового безвідсоткового кредиту для купівлі житла); - по-друге, компенсацію обмежень, обумовлених характером діяльності (цим може стати диференціація заробітної плати); - по-третє, на нейтралізацію факторів, що перешкоджають ефективній службовій діяльності (це, перш за все, належне фінансування програм забезпечення прав держслужбовця, які гарантуються законом). Актуальність магістерської роботи полягає в тому, що питання якості державної політики та надання державних послуг, яке в даний час стоїть на порядку денному тісно і нерозривно пов”язане з кадровим потенціалом органів державної влади як на державному, так і на регіональному рівнях. Оскільки, маючи чітке уявлення про справедливу систему компенсації за власну працю та можливість задоволення основних потреб, державні службовці отримуватимуть достатній імпульс до високородуктивної праці, що в цілому посилить ефективність роботи працівників державного апарату, покращить якість надання державних послуг та значно підвищить престиж державної служби в Україні. Відповідно до вказаної мети були поставлені такі завдання: · охарактеризувати теоретико-методологічні засади організації державної служби в Україні та розкрити поняття державного службовця; · обґрунтувати необхідність соціального захисту як основу діяльності державних службовців; · проаналізувати Закон України Про державну службу щодо