Туризм як соціально-педагогічна система, світові тенденції його розвитку. Розвиток підготовки фахівців для туристської галузі на різних історичних етапах, модель ступеневої туристської освіти та компетентності фахівця. Методи розробки навчальних планів.
Аннотация к работе
Інститут педагогіки і психології професійної освіти АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукНауковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Ничкало Нелля Григорівна, Апарат Президії Академії педагогічних наук України, академік-секретар відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Гуревич Роман Семенович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Інститут перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук, директор, м.Вінниця;Концептуальні ідеї щодо змісту та організації професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму базуються на положеннях Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, "Про професійно-технічну освіту", “Про вищу освіту”, "Про внесення змін до Закону України "Про туризм", а також Національної доктрини розвитку освіти та Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, в яких визначено пріоритетну роль освіти в державній політиці, обґрунтовано стратегію та основні напрями розвитку освіти в нашій державі. Необхідність пріоритетного розвитку системи неперервної туристської освіти, підвищення її ролі в модернізації туристської галузі, введення в нашій державі нового напряму підготовки “Туризм” потребують розробки державних стандартів туристської освіти, теоретичного обґрунтування підходів до відбору і структурування її змісту та програмно-методичного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. Актуальність цієї проблеми, необхідність узагальнення, систематизації та осмислення вітчизняного досвіду підготовки фахівців для сфери туризму, потреба обґрунтування теоретико-методичних засад підготовки фахівців для галузі та створення сучасної системи з урахуванням прогресивних ідей світового й вітчизняного досвіду, необхідність переосмислення традиційних уявлень про навчальний процес у закладах туристського профілю, надання йому особистісного спрямування, а також потреба прогнозування розвитку неперервної туристської освіти в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму”. Її функціонування спрямовано на підготовку фахівців, здатних до професійного самовизначення, професійної самоактуалізації та самореалізації упродовж життя, зорієнтоване на постійне спілкування з туристами різних національних і культурних традицій, релігійних переконань та гнучкість, мобільність, врахування потреб ринку праці, особливостей предмета і продукту праці в туризмі, наступність, випереджувальний підхід в освітньо-виховній діяльності навчальних закладів туристського профілю. При цьому: пізнавальний компонент відображає зміст професійної підготовки фахівців сфери туризму; функціональний - професійну підготовку фахівців сфери туризму до виконання професійних функцій; діяльнісний - професійну підготовку майбутніх фахівців сфери туризму до здійснення різних видів професійної діяльності в умовах реального виробництва; особистісний - формування особистості фахівця сфери туризму, його особистісних якостей та професійної культури.У першому розділі - “Теоретико-методологічні проблеми розвитку туризму і туристської освіти” - розглянуто туризм як соціально-педагогічну систему, проаналізовано стан дослідженості проблеми розвитку туризму і туристської освіти в педагогічній теорії, проаналізовано розвиток туризму в Україні та викладено особливості підготовки фахівців для галузі на різних історичних етапах. У розділі зазначається, що актуальність розробки теоретико-методичних засад неперервної туристської освіти зумовлена сукупністю чинників, зокрема: зростанням ролі туризму на локальному, регіональному і глобальному рівнях та необхідності підвищення потенціалу, якості людських ресурсів; зростанням інтересу молодих людей (учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації) до туризму, що знаходить вияв у бажанні здобути фахову освіту; необхідністю реалізації Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр. З одного боку, туристська освіта в Україні не має достатнього досвіду, а з іншого - зарубіжний досвід підготовки фахівців для сфери туризму завжди був повязаний із завданнями розвитку всесвітнього туристського ринку, на якому Україна виконує роль донора: туризм використовується як канал валютних трансферів. У третьому розділі - “Теоретико-методологічне обґрунтування системи неперервної туристської освіти в Україні” - викладено розроблену і теоретично обґрунтовану концепцію неперервної туристської освіти, модель ступеневої туристської освіти; розглянуто теоретичні засади відбору і структурування змісту навчання фахівців для сфери туризму, виявлено особливості організації навчального процесу в умовах Навчально-науково-виробничого комплексу “Туризм, готельне господарство, економіка і право”.