Способи та форми захисту цивільних прав та інтересів. Поняття третейського суду, його місце в правовій системі вирішення спорів. Принципи організації та діяльності третейських судів, підвідомчість справ. Особливості міжнародного комерційного арбітражу.
Аннотация к работе
Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне правоРобота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, академік АПРН України Кузнєцова Наталія Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Кисіль Василь Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного і митного права доктор юридичних наук, професор Жилінкова Ірина Володимирівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м.Нажаль прийняття 24 лютого 1994 року Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” не вирішило всього спектру проблем, повязаних з забезпеченням діяльності третейського судочинства в України, оскільки його положення врегульовували лише відносини щодо вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, а питання сучасного законодавчого забезпечення внутрішнього арбітражу (третейського суду) залишалися не вирішеними. З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання: визначити поняття захисту цивільних прав та інтересів, поняття та правову природу третейського суду як особливого механізму захисту прав, визначити місце третейського суду серед інших альтернативних способів вирішення спорів; на підставі аналізу підходів різних авторів, який свідчить про те, що поняття третейського суду в науці визначають за допомогою трьох категорій: “третейський суд - це особа (особи), що вирішують спір”; “третейський суд - це спосіб вирішення спору”; “третейський суд - це юрисдикційний орган” зроблено висновок про те, що найбільш точним з правової точки зору є підхід, за яким третейський суд розглядається, як орган, який вирішує підвідомчі йому спори, оскільки такий підхід дозволяє найбільш юридично коректно та логічно послідовно розкрити це явище, відмежувати його від суміжних категорій, виокремити специфіку, встановити звязки з іншими дефініціями у категорійному апараті; встановлюється правова природа третейського суду як складного комбінованого явища, з огляду на яку розгляд справ у третейському суді уявляє собою: а) окрему специфічну групу правовідносин, що регулюються самостійним, комплексним міждисциплінарним інститутом права; обґрунтовано висновок про те, що важливим аспектом компетенції третейських судів є те, що третейський суд вправі самостійно вирішувати питання про наявність або відсутність у нього компетенції вирішувати переданий на його розгляд спір, в тому числі і у випадках, коли одна із сторін заперечує проти третейського розгляду з мотивів відсутності або недійсності третейської угоди;На підставі здійсненого автором аналізу ступеню розвитку основних альтернативних способів вирішення спорів у вітчизняній правовій системі пропонуються наступні загальні напрямки їх запровадження та удосконалення: подальший розвиток претензійного порядку врегулювання спорів як різновиду переговорів; санкціонування на рівні законодавства можливості застосування інституту посередництва (прийняття Закону України „Про міжнародну комерційну погоджувальну процедуру” (розробленого на базі типового Закону ЮНСІТРАЛ для комерційного посередництва); розробка і прийняття процедурних правил примирення інституціями, зацікавленими в запроваджені цього методу( центри медіації, постійно діючи третейські суди, юридичні асоціації); забезпечення конфіденційності альтернативних способів; розробка теорії переговорів; запровадження в учбових закладах для студентів відповідних навчальних курсів, наприклад „Третейські суди”, „Альтернативні способи вирішення спорів”. Як юридична категорія, термін “третейський суд” вживається та застосовується як: по-перше, один із засобів захисту цивільних прав, що має по відношенню до органів державної влади альтернативний характер та як альтернативний засіб розвязання правових конфліктів; по-друге, як орган, суспільна інституція, що організовує третейський розгляд спорів; по-третє, під терміном “третейський суд” розуміється іноді третейський склад або одноособовий третейський суддя (арбітр), що розглядають спір. г) за статусом сторін третейського розгляду на: третейські суди, що розглядають спори між фізичними особами, комерційні (економічні) третейські суди, що розглядають спори, що виникають між юридичними особами або підприємцями та змішані третейські суди; У підрозділі 2.