Поняття, зміст сутність забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами. Характеристика суб’єктам загальної компетенції, які здійснюють або беруть участь у даній сфері. Принципи соціальної захищеності діяльності правоохоронних органів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукПостійні зміни в правовому регулюванні забезпечення внутрішньої безпеки держави, здійснення реформаційних процесів у сфері правоохоронної діяльності та унормування статусу правоохоронних органів в Конституції України, потребує зясування сутності терміна «правоохоронні органи», виявлення їх функціонального призначення і, виходячи із цього, визначення системи цих органів. Забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами має свої особливості, що, насамперед, залежить від характеру державних завдань та функцій щодо охорони внутрішньої безпеки України, їх повноважень, форм і методів професійної діяльності. У вітчизняній адміністративно-правовій і науковій літературі ці питання розглядаються фрагментарно, без комплексного підходу, а саме як окремі напрями адміністративно-правової діяльності, у звязку з чим сутність та особливості внутрішньої безпеки держави залишаються достатньо не дослідженими, а єдиної концепції щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами в адміністративно-правовій науці не розроблено. Враховуючи значну кількість наукових праць присвячених проблематиці теоретико-методологічних засад адміністративно-правового регулювання у науці адміністративного права слід відзначити, що теоретичні проблеми удосконалення забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами розроблені не достатньо, хоча свого часу були предметом дослідження таких науковців, як В.Б. Федорчука, але в них розглядаються лише окремі теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання у сфері внутрішньої безпеки України, а комплексного дослідження забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами не було, що обумовлює нагальну потребу у визначенні теоретико-методологічних засад щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави та підготовці на їх основі пропозицій та рекомендацій, спрямованих на її удосконалення.Розділ 1 «Теоретичні та методологічні засади забезпечення внутрішньої безпеки України правоохоронними органами» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню теоретичних та методологічних засад і змісту правоохоронної діяльності у сфері забезпечення внутрішньої безпеки, характеристиці особливостей адміністративно-правового забезпечення та зясування сутності та принципів соціального забезпечення правоохоронними органами у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави. У підрозділі 1.2 «Поняття та сутність правоохоронної діяльності і системи правоохоронних органів» здійснений аналіз теоретичних засад, специфіки правового регулювання та практичної діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення внутрішньої безпеки України, сформульовано низку положень та висновків, які в сукупності утворюють єдину концепцію у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави правоохоронними органами. З огляду на це сформована адекватна типологічна модель, що складається з трьох типів: нормативно-правовий, що передбачає виявлення напрямків щодо визначення поняття «внутрішня безпека» у нормативно-правових актах України; доктринальний, в якому окреслюються основні напрямки до визначення поняття «внутрішня безпека», що містяться у науковій літературі; енциклопедичний, у якому подаються підходи до визначення поняття «внутрішня безпека», що містяться в енциклопедичних джерелах і словниках. Визначено, що особливості адміністративно-правового регулювання у сфері соціального забезпечення суспільства полягають у тому, що така діяльність є необхідною умовою життєдіяльності людини, суспільства та держави; у цій діяльності беруть участь субєкти різних гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової), особливе місце серед яких займають правоохоронні органи які наділені правом застосування примусових заходів; характер завдань, функцій, повноважень, форм і методів діяльності субєктів, які забезпечують соціальні права громадян, є специфічним; забезпечується захист соціальних принципів в усіх сферах життєдіяльності держави.